Отсутствует

Автор: Валентина Гришко
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2020-09-08 22:28:17
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Подіум

Алька йшла через площу з гордо піднятою головою та
розправленими плечима. Її біле волосся підстрибувало в такт її
жвавої ходи. Вона виділялася з натовпу людей яскравістю свого
одягу. Широкі та модні траузера червоного кольору з
мікровільвету, пошита за одну ніч, по викройках Бурда Моден,
блуза - вирви око, яка нагадувала жовток яйця. Стрічка із
залишку тканини була пов’язана на голові та переходила у бант
біля вуха, що придавало ще більшої екстравагантності образу.
Кольори поєднувалися у модних тенденціях та привертали
увагу.
- Коли я йду вулицею та на мене не обертаються люди, я
почуваюся невпевнено.- любила повторювати крізь сміх Алька.
Сусідки вже «висіли» на заборі та роздивлялися людей, яких у
час «пік» було дуже багато на вулиці. Алька влетіла у двір свого
будинку та чмокнула матусю в щоку.
- Привіт баби! Що нового на горизонті? – з посмішкою
спитала сусідок Алька. Вона була впевнена в тому, що наповнює
їх життя сенсом.
- Щоб вони обговорювали, як би не я? Прем’єри у Великому
Театрі? – сміялася Алька.
  Мама роздивлялася свою донечку з розчуленням. Вона була на
вигляд простою жінкою, але володіла вишуканим смаком та
завжди захоплювалася Алькіному вмінню піднести себе в
кращому світлі.
   -Ой, Алька - Алька, не зли людей! – любила повторювати
матуся.
  Сусідки завжди держали свої руки на  Алькиному пульсі та
вносили корективи в її гардероб та життя. Їх емоції були
нестримними та били через край.



   Історія з окулярами обговорювалася тиждень. Ранньою весною
Алька вийшла у двір у новому голубому пальті з білим шарфом,
білих чобітках та великих окулярах від сонця, схожих на два синіх
блюдця.
Сусідки вже грілися під першими теплими променями весняного
сонечка й ахнули хором.
- Куди ти їх напнула, Алька?- загуділи бабусі.
- Вона зібралася на пляж, не заперечуйте їй! – зареготала
баба Варя, яку Алька рахувала за старшину. Вона мала вплив на
усіх сусідок пенсійного віку та була таким собі лідером по натурі.
Баба Варя зігнулася поклавши долоні на коліна й реготала так
заразливо, що Алька теж не змогла втриматися від сміху.
- Ні, ну правда, на вулиці, ще холодно, а ти в окулярах. –
співчутливо промовила Степанівна. Алька про себе
називала її Штірліц. Степанівна була головним розвідником в роті
бійців за мораль. Вона жила на першому поверсі, її вікна
виходили на альтанку, де Алька часто сиділа зі своїм хлопцем
вечорами.  Бідна Степанівна не спала до
опівночі, її шторки на вікні ходили ходором до тих пір, поки
Алька не прощалася з залицяльником.
- Циц, село неасфальтоване! – гримнула на сусідок Алька
крізь сміх. Та прочитавши лекцію про зморшки та негативний
вплив сонця на сітківку ока у будь-яку пору року, легкою ходою
випурхнула з двору.
Був час, коли сусідки шаленіли від мініспідниць. Насилу Алька їх
приборкала та можна сказати, що
прищепила смак до короткого.
- Прикрий дупу, безсоромна! – кричала у слід баба Варя.
- Я б на місці твоєї матері порола б тебе, як Сидорову козу. –
бубоніла невгамовна старшина.
Всі етапи нових трендів Алька перевіряла на експертній групі
сусідок. Чим більше вони завивали, тім краще почувалася Алька.
- В яблучко! – промовляла Алька, коли спрацьовував її план зі
стратегічною назвою «Подіум». Якщо ефекту не було та сусідки
довгим часом не звертали увагу на Альку, вона розуміла, що
потрібно, щось кардинально змінювати.
Настав час і в моду увійшли міді та максіспідниці, Алька
зажурилася.
Вона представила, як її «Подіум» серед двору викличе шквал
аплодисментів, побачивши її в довгій спідниці. Глядачі будуть
зривати квіти з клумб та кидати їй під ноги з криками «Браво!».
Сусідки сусідками, але Алька була першою модницею у своєму
провінційному містечку і здавати позиції не збиралась.
- Хай буде, що буде!- вирішила Алька.
- Порадую хоч раз своїх дорослих подружок.
  Пошивши собі білу сукню міді з яскравими фіолетовими
розводами, яка на дві долоні була вище від п’ят та майже повністю
прикривала ноги, Алька зібралася на оглядини. Контраст після міні
був, що там казати, разючий. Але, це було так круто, що
захоплювало дух. Алька у всій своїй красі вийшла у двір. Бригада
«Ух!» у
повному складі зайняла свої позиції всівшись на лавочці. Кому
не хватило місця, той сидів на особистих стільцях, які виніс із
квартири на вулицю. Вечірні посиденьки були в повному
розпалі.
Алька у новому образі, хилитаючись стегнами, у босоніжках на
височенних підборах та платформі, не поспішаючи підійшла
впритул до спільноти, головним гаслом якої було «Ми без Альки,
як без повітря» та зупинилася. Жвава бесіда між сусідками
обірвалася на півслові, всі сиділи відкривши рота. Першою
порушила тишу баба Варя.
- Тьфу ти, прірва! Ну на кого ти схожа, Алька?! Що це ти
нацепила? Як пойда, господи прости.
- Ааа, гойда! Чужа мати пойда, а наша пані ходить у жупані!
– зареготала задоволена собою Степанівна.
  Всі сусідки, як по команді вибухнули гучним сміхом.
- Алька, у тебе такі красиві ноги, ну навіщо ти їх прикрила?
Чорті й шо!- не могла заспокоїтись баба Варя.
  Відчуття щастя та впевненості огортали Альку. Вона була
задоволена результатом, якого не очікувала.
- Як би ж ви тільки знали, мої дорогенькі, як я вас люблю! –
гучно промовила крізь щирий сміх Алька та вилетіла з двору у
піднесеному настрої.
Коли Алька виходила заміж та переїжджала у друге місто сусідки
не стримували сліз. Гучніше всіх шмигала носом баба Варя. Та й
не тому, що їм тепер не буде кого обговорити крім Альки, їм
просто тяжко та боляче було розлучатися. Алька обіймала своїх
сусідок та думала про те, що вони такі рідні та близькі. Вона
знала, що поряд з ними у її спогадах назавжди залишаться
найкращі та безтурботні роки її життя.

История cоздания стихотворения:

5

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 183

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 8.

Руслан_Б

сильно. насправді треба мати силу аби так встояти проти дворових "інквізиторш" ))))

2020-09-19 17:48:23

Левшина Светлана

Читала,не могла зупинитися! Так захоплююче!Дуже сподобалося,Валюшо! Супер!

2020-09-11 19:27:58

Валентина Гришко

Спасибі, Світлано, за приємний відгук.

2020-09-11 20:40:34

Левшина Светлана

2020-09-11 22:01:59

Смирнов Николя

Валюша!
Суперово!
((*+*))

2020-09-11 18:54:57

Смирнов Николя

2020-09-11 18:55:36

Валентина Гришко

Щиро вдячна, Ніколя, за приємний відгук.

2020-09-11 20:33:42

Николай Ничипорук

Валю, я всю Вашу прозу читаю з цікавістю. І стиль викладення, і образи героїв - все чудове.

2020-09-11 18:44:34

Валентина Гришко

Сердечне спасибі, Миколаю. Завжди радію, коли бачу вас на своїй сторінці. Мої шанування.

2020-09-11 20:32:28

Денис Нарбут

Чудово написано, з гумором та чуттєвими і душевними моментами, огорнені гарними образами! Дякую, прочитав з задоволенням!!! :)

2020-09-10 11:34:04

Валентина Гришко

Щиро вдячна вам, Денисе, за те, що читаєте та висловлюєте підтримку добрими відгуками. Вчора народилось ще одне маленьке оповідання "Равлик". будь ласка,.

2020-09-10 11:43:09

Лариса Гараган

Підтримую героїню - не обізлилася, сприймає все з гумором та іронією, потішаючи сусідок своїм подіумом.
Дякую, Валюшо, гарна автобіографічна оповідь!

2020-09-09 13:27:03

Валентина Гришко

Щиро вдячна, Ларочко, за рецензію. Сьогодні народилося ще одне маленьке оповідання "Равлик". В образі хлопчика Сашка, я описала свого молодшого синочка. Обіймаю.

2020-09-09 17:59:55

Лариса Гараган

2020-09-09 20:48:24

Казимира

шикарно!!!!!!
Валя, я в захваті!!!!
браво!

2020-09-09 12:05:42

Валентина Гришко

Сердечне спасибі за приємний та емоційний відгук.

2020-09-09 17:56:21

Казимира

2020-09-09 17:57:35

Сольвейг

Сегодня дочитала, Валя, вот так и нужно относиться к таким судьям - с юмором и позитивом! Молодец героиня) И еще, напомнило мне фильм "Служебный роман", когда секретарша примеряла сапоги - "Слишком вызывающе"..."Вы думаете? Значит, надо брать..."!)) Успехов!

2020-09-09 11:56:02

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений