Отсутствует

Автор: Валентина Гришко
Тема:Детская проза
Опубликовано: 2020-09-13 13:55:34
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Шуша

Усі сусідські дітлахи зібралися до купи та вчинили неймовірний
гамір на подвір'ї. Вони штовхали один одного схиливши свої
голови над землею. В траві сиділо маленьке рожеве мишеня з
чорними очима бісеринками. Мама Сашка зацікавившись
криками дітей вийшла подивитися, що сталося. Вона взяла у
руки перелякану тваринку та голосно заявила.
- А ну давайте мишенятко сюди, або ви її роздавите, або місцеві
коти з'їдять. Моя ж ти маленька, пішли додому.
  Сашко. аж підстрибнув на радощах та побіг слідком за
матусею. Мишенятко поклали до скляної трилітрової банки, дно
якої встелили м'якенькою тканиною. Так в домі у Сашка
з'явилася улюблениця всієї родини мишка Шушара, яку лагідно
називали Шуша.
  Мишенятко було дуже охайним, воно умивалося з ранку до
вечора.
- Тобі потрібно брати з Шуши приклад. – повчала мама
Сашка.
Їжу мишенятко брало своїми лапками, долоньки яких були дуже
схожі на людські, особливо пальчики. Шуша була невибагливою,
їла все підряд, овочі, фрукти, горіхи, сир, сухарики, насіння та
росла не по днях, а по годинах. Зовсім скоро стало питання
придбання клітини для мишки, яка на очах перетворювалася у
великого рожевого щура.
- Дивись, яка у тебе гарна хатка, – радів Сашко.
Двоповерхова клітина стояла на журнальному столику при вході
в кімнату. Коли відкривалися вхідні двері з прихожої зразу було
видно клітину та Шушу.
- Привіт, Шуша! – кричав з порогу Сашко.
Вона на радощах ставала на задні лапи, передніми огортала
металеві прути та виляла хвостом, як собачка. Сашко відчиняв
клітину й Шуша вибігала на свободу. З хлопчиком у тваринки
було повне порозуміння та взаємність відносин, вони були дуже
прив’язані один до одного. Шуша любила забиратися на плече
до Сашка й могла там сидіти довго, притулившись до його шиї з
такою ніжністю та любов’ю, що подібна картина викликала
розчулення в оточення.
  Понад усе Сашко з Шушею любили спільні прогулянки.
Незнайомі люди зупинялися відкривши рота та дивилися вслід
маленькому хлопчику за кермом велосипеда, на плечі якого
сидів, як вкопаний величезний щур.
Шуша відгукувалась на своє прізвисько, відрізняла інтонацію
голосів, дуже любила, щоб її гладили та чухали. Вона вміла
радіти та співчувати.
  По вечорах, коли Сашко готувався до сну, Шуша залазила під
ковдру та бігала під нею, як шалена викликаючи сміх у Сашка.
Вона періодично висовувала голову із під ковдри та спостерігала
за реакцією хлопчика, наче перевіряла, як він там почувається,
смішно йому чи ні та знову продовжувала свою біганину з
голови до ніг й назад. Потім заспокоювалась сховавши свій ніс у
волоссі Сашка, вони засинали поряд втомленими та щасливими.
Мама забирала Шушу й відносила її до клітини на всю ніч до
ранку.
  Одного разу, коли Сашко збирався до школи, Шуша залізла в
його рюкзак та притихла, наче причаїлася. Яке було здивування
хлопця, коли в класі готуючись до уроку він виявив свою
подружку всередині шкільної сумки, вона, ніби посміхалася
дивлячись на Сашка своїми чорними бісеринками.
- Ну що мені з тобою робити? – в голос промовив Сашко.
Діти підняли гамір та зібралися навколо Сашка. Хлопчик з
щуром на плечі стояв в оточенні однокласників та розповідав їм
дивні історії про Шушу. Продзвенів дзвоник й до класу зайшла
Поліна Іванівна.
- Що тут відбувається? – строго спитала вчителька.
Шуша зіскочила з плеча та заховалася в рюкзаку. Вона
розуміла, що через неї у Сашка будуть неприємності. Хлопчик
розповів Поліні Іванівні події ранку та про те, як Шуша
випадково опинилася в його шкільній сумці.
- Неси мені щоденник! – наказала вчителька.
- Ти заслуговуєш на незадовільну поведінку. Назавтра я
викликаю твоїх батьків до школи.- поставила вердикт вчителька.
Сашко витягнув щоденник із сумки й в класі розпочався
шалений регіт. По центру щоденника зяяла велика дірка, яку
прогриз щур. Урок був зірваний.
Увечері після розмови із батьками Сашко сидів у своїй кімнаті та
плакав. Шуша злизувала його сльози із щік, вона щиро
шкодувала хлопчика. Тваринка розуміла, що Сашко не винний у
пригоді, яка наробила галасу на всю школу. На жаль, Сашкові
ніхто не повірив, що щур опинився в шкільній сумці випадково,
всі вирішили, що хлопчик спеціально приніс щура до школи, щоб
зірвати урок. Саме це нерозуміння хвилювало хлопчика
найбільше.
- Чому люди відмовляються вірити правді та вигадують свої
версії злочину. Чому існує несправедливість? – схлипував
Сашко.
Два роки прожила Шушара в сім’ї Сашка. Та одного разу у
вихідний день вона не проснулася. Сашко прибіг до мами на
кухню та заголосив
- Матусю, Шуша померла!
- Не плач синок. Зараз подивимося, що сталося.
Мама Сашка зателефонувала ветеринарному лікарю та сівши з
батьком у машину повезли лікувати Шушу. Через деякий час
вони приїхали зі здоровим щуром, який сидів у клітці та з
задоволенням гриз шматочок яблука.
- Шуші зробили укол, вона лікуватися буде два тижні, не
можна її брати на прогулянку – сказала мама.
Не сприйняття Сашка щуром, хлопчик сприймав, як тимчасову
хворобу своєї подружки. Він не  знав, що щури живуть два три
роки та не здогадувався, що мама з татом, щоб відвернути його
від хвилювання пов’язаного зі смертю Шуши, замінили
померлого щура на живого. Двох тижнів було достатньо, щоб
нова Шуша адаптувалася в родині та подружилася з Сашком.
Вона не чим не відрізнялася від попереднього щура, тільки була
ще набагато жвавіша та крім Сашка, ще дуже любила його маму.
Нова Шуша знала правду, тільки Сашкові сказати не могла.

История cоздания стихотворения:

1
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 144

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 5.
Цікаве оповідання , дякую Валю
У нас була криска Фрося , біла з червоними очима
часто задазила на плечі , та дивилася що я роблю,
про неї , в мене виключно позитивні спогади..
🌹
2020-09-15 17:05:05
Дивовижні тваринки. Хто хоча раз мав можливість тримати дома декоративного щура, той назавжди буде мати приємні спогади. Дякую за відгук.
2020-09-15 17:22:15
Це так,всякого найкращого
2020-09-15 18:54:21
Дуже цікаво написано, позитивно і казково, прочитав з великим задоволенням!!! :)
2020-09-15 14:12:29
Щиро вдячна за приємний відгук та за те, що читаєш, Денисе. Гарного настрою.
2020-09-15 14:40:31
Цікаво. Невже щур може стати домашнім, прирученим? Чи це Ваша правдоподібна вигадка? Для дітей це познавальна розповідь.
2020-09-13 17:22:28
Колю, у нас насправді жив декоративний щур Шуша. У щурів інтелект вище, чим у котів, вони піддаються дресуванню, дуже охайні, тільки живуть мало. Дякую за відгук.
2020-09-13 19:25:00
Цікаво! І повчально (якщо читач дошкільного чи молодшого шкільного віку)
2020-09-13 15:35:52
Пробую свої сили в прозі використовуючи різні жанри. В цьому випадку, це третє оповідання для дітей.Вважаю, що й дорослим є чому повчитися. Щиро вдячна, Всеволоде, за відгук та за те що приділив увагу.
2020-09-13 16:05:45
Интересная история. Крысы довольно приятные существа, когда домашние. И умные.
2020-09-13 15:32:19
Це напіввигадана історія. У нас дійсно жив щур Шуша. Ми дивувалися його організованістю та інтелектом. На жаль, їх вік дуже короткий. Щиро вдячна за відгук.
2020-09-13 16:02:45
У меня было две. По очереди. Обеих звали Лиза. Внешне абсолютно одинаковые))) Всё, как в вашей истории))
2020-09-13 16:05:13
Тваринний світ особливий. Він надає позитив та вміння любити з особливою прихильністю.
2020-09-13 16:08:56

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами...
Рецензия от:
Ирина Венжега
2024-03-28 21:35:44
Жила - была однажды,
Прекрасная ЛЮБОВЬ.
Но предали невежды,
И лилась ЕЁ кровь.

А дальше, воскресала,
У всех кто полюбил.
Взамен, ни грош не брала,
С НЕЙ в счастье каждый жил!
Рецензия от:
Владимир Ярош
2024-03-28 21:24:32
Чудесно, словно песня.
Спасибо, Ира.
С теплотой и наилучшими пожеланиями к Вам.
Рецензия от:
Таня Яковенко
2024-03-28 21:09:39
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.