UA
|
Додатковий 16. "А небо в зорях" на вірш Ніни Трало / АП творчої групи - Злива / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Подробнее можно узнать тут
Автор: АП И. Омельницкой "Проба пера"
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-11-20 15:46:16
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Память Майдана
Митрополіт Епіфаній
Гідність – це те, що отримав від Бога кожен із нас, бо Господь створив
людину на Свій образ. І саме Він стоїть на її захисті, коли хтось посягає на
цінність та честь людського життя. Усі ми є улюбленими Божими
доньками та синами, які заслуговують на повагу та свободу незалежно
від соціального статусу, політичних уподобань чи віросповідання. Але
водночас ми маємо свідчити, що є гідними бути дітьми Божими, що
поважаємо життя та гідність інших людей.
Вже завтра вся країна згадуватиме початок Революції Гідності. Майже
шість років тому відбувся силовий розгін студентів та молодих активістів,
які з Майдану Незалежності прибігли у Свято-Михайлівський
Золотоверхий монастир, що став їхнім захистом перед силами «Беркуту».
За промислом Божим і Помаранчева революція, і Революція Гідності
розпочалися 21 листопада, коли ми відзначаємо Собор архістратига
Божого Михаїла та всього воїнства небесного. Цим Господь засвідчив
нам: усіх хоробрих борців за правду охороняє Архангел, що є борцем
проти всякого зла. Символічно, що після свята архістратига Михаїла,
храм на його честь став Божим щитом, Божим захистом для українських
протестувальників: тут безперервно лунала молитва, кожен міг знайти
тут харчі, тепло, нічліг, а головне – духовну підтримку в непрості часи.
Переважна більшість із тих, хто був на Майдані, неодноразово відчували
цю невидиму підтримку, коли здавалося б, що все: крах, поразка, але
події розгорталися так, як це не міг ніхто спланувати – вчасно з’являлася
та чи інша допомога. Напевно, для багатьох назавжди залишиться в
пам’яті тривожна ніч з 10 на 11 грудня 2013 року, коли вперше за 800
років, як у час татаро-монгольської навали, залунав храмовий набат зі
Свято-Михайлівського монастиря, скликаючи всіх на захист
Євромайдану. І на допомогу поспішали сотні киян та гостей столиці. Тієї
ночі Майдан вистояв. Вистоїть він навіть і тоді, коли в лютому 2014-го
проливатиметься невинна кров.
Пам’ятаймо та молімося за українських Героїв, які поклали свої життя за
нашу незалежність як під час Революції Гідності, так і під час
неоголошеної російсько-української війни, бо вони показали свою любов
до близьких та до своєї рідної землі з думкою про нас та всі майбутні
покоління. Усвідомлюємо, що саме завдяки їхнім подвигам маємо
можливість сьогодні говорити не тільки про європейське майбуття, але й
про єдину та визнану Православну Церкву України, яка завжди була, є і
лишатиметься з українським народом.
****
ПОЕТИ УКРАЇНИ!
Давайте згадаємо, що перш за все ми - українці. І зараз вже
не дуже важливо, за яку партію ми голосували. Бо є тільки
одне - Україна - понад усе!
Ми не можемо забути події 2014 року, ми не маємо на це
права.
Нація, яка забуває своїх героїв, своє коріння, приречена на
вимірання.
Я запрошую Вас публікувати свої вірші, написані з великою
любов'ю до України, у вікні рецензій.
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
История cоздания стихотворения:
з вами - Ірина Омельницька.
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 467
Рецензии
Не смоется кровь. Кто стрелял в них, вам вечный позор!
Прожжённый слезами, останется в памяти след.
Ещё до конца не решился вопрос. Где ж ответ?
Оправданы ль жертвы? И хватит ли правды на всех?
Свершилась победа, иль кто-то лишь делит успех?
Назад не вернуться. Пусть совесть законы вершит.
Небесная Сотня в бессменном дозоре стоит.
Не перейдемо ми через Майдан,
Бо там вартує вже десант небесний,
Не перейдемо ми через Майдан
Без вiри, без любовi i без честi…
Лютує лютий в душах i в серцях,
Надiя склала сили, наче крила
I запалила свiтло на свiчах,
I квiтами багряну кров закрила…
Плач, Україно, бо найкращих з нас
Ти вiддала i мусиш дочекати,
Коли настане довгожданий час
Через Майдан народ перепускати...
Лишь тот достоин жизни и свободы,
кто каждый день идет за них на бой.
И .Гете.
Шаг за шагом, твердым шагом
вместе, вместе мы идем.
Вьются, вьются ярким стягом,
наши лозунги кругом.
Нам нужна, нужна свобода,
И нужна нам наша честь.
Мы же сердце, дух народа,
и героев тут не счесть.
Слава, слава Украине,
всем героям разных лет.
Мы придем, придем к вершине,
где-то брезжит силуэт.
Революция - не благо.
Революция ведь шанс.
И народ уже не стадо,
а Майдан - судьбы аванс.
Ви пробачте мене, свого сина,
Що не виправдав всі сподівання,
Що в тяжку для країни годину
Я стояв до кінця на Майдані.
Захистити хотів Батьківщину
Від безчестя, наруги, облуди,
Бо любив я свою Україну
І вважав, що найкраще в ній - люди.
Ви пробачте мені рідна мамо,
Що ніколи вже Вас не зустріну,
Що пішов так далеко, так рано,
Що у Сотню Небесну полинув.
Ви чекайте на мене, матусю,
Як завжди у вечірню годину -
Уві сні я до Вас повернуся -
І обіймете знову Ви сина...
Влітку квіткою Вам посміхнуся,
Пелюстками впаду на поріг,
Взимку снігом до Вас пригорнуся,
Притулюся до рідненьких ніг.
Мамо! Мамо, простіть свого сина!
Як же серцем усім Вас люблю!
Я ж за рідну країну загинув -
І вже з неба її бороню.
У пам’яті дні незабутні,
Як молодь пішла заодно
Собі здобувати майбутнє,
Рубати в Європу вікно.
Супроти злочинної влади
За юністю мужньою вслід
Пішли тоді на барикади
І батько, і мати, і дід.
За містом підводилось місто,
Шпиталем ставав божий храм.
Сусідня держава: «Фашисти…» –
Сичить з офіційних програм.
Не маки, гвоздики, тюльпани
Вквітчали затоптаний сніг –
Наносили снайпери рани,
Тітушки збивали із ніг.
… Ви встояли, любі, хоч впали, –
Спіткнуться об ваші тіла
Тих «беркутів» хижих навали –
Ворожа чума не пройшла.
Шумлять над кордонами бурі,
Незвані вдираються гості,
Та Ромчик, і Тоня, і Юрій
Назавжди на вічнім блокпо̀сті.
Сильніші від всіх, хоч без зброї,
Щоб квітнули веснами вишні!
…Герої, мої ви герої,
Завжди в моїм серці невтішнім…
20.02.2015
Сіється сніг у пустелю німу, в листопад
на світлу пам’ять, на гідність, на завтра і нині,
на України знекровлений «градами» сад.
Серце болить і пульсує у скронях скорбота –
Страчена «Сотня» питатиме землю святу:
« Доки ти будеш стояти смердючим болотом?
Доки на нивах роститимеш вічну біду?»
Що відповість посивіла і зболена Ненька?
Житимем далі з собою у згоді чи ні?
Серце знесилене в грудях розтерзаних тенька:
«Боже, як мало чеснот у своїй чужині!»
Радість затихла. Війна наступа, як холера,
В душах по «Сотні» грозою гуркоче луна,
Світлі Герої для нас і сьогодні не вмерли,
Пам’ять свята буде жити, роки промина.
Ми мовчимо. Сходить в тиші невіяне жито.
Ми кричимо, бо засіяно болем ріллю.
Це Україна повстала, зацькована світом,
Волею білить живу вишиванку свою.
16.11.2016 р.
Вона писала вірші про любов
І так дрижали її губи,
В пітьму вона питала знов і знов:
Ну, де ти, мій коханий, любий?..
А ніч дивилась тихо у вікно,
І зорі наче вогники палали,
Не знала, що загинув він давно,
Товаришів ще не впізнали.
А їх життя палає серед куль,
І ворог в хащах причаївся,
Не чути серед пострілів зозуль,
Та кулі серце не боїться.
Вона чекає щастя та його,
Знов осінь розстелила барви,
Четвертий рік розорене село,
Де він лежить, не пише скарги.
Вона все любить вірші про любов,
На сході знову наших вбито,
В її очах солдатська ллється кров,
І слово кожне болем зшито.
Вістря самоти
І знов проткнуло вістря самоти,
І біль застряг у сухожилля,
Відбій луна в досягненні мети,
Не дай лиш взнати божевілля.
Голодна туга плине з живота,
Все холод підступом до ніг,
І зовні крига, мов та тінь жива,
Простягне руки й вхопить всіх.
Примерз до тіла сніжний камуфляж,
Вовки-примари у зеленці виють,
Сховались друзі у смішний бліндаж,
Мине хвилина, - й нас накриють.
На небі грає чорне доміно,
А там, далеко, - вікон сяйво.
Приреченим виблискує воно,
Надією життя і райдуг.
Знову "кача пливе по Тисині",
Знов лампадками вкрився майдан.
Ще жива в боротьбі Україна,
Ще тримає від "брата" удар.
Світла пам'ять небесної сотні -
До майбутнього дороговказ,
Хоч пішли, та вони не самотні,
Кожен з них дотепер серед нас.
Промінь світла здіймається в небо,
До героїв торуючи шлях.
Не вмирають герої і треба
Берегти їх у наших серцях.
Душу й тіло віддавши народу,
Білі янголи в небі летять,
Бо ціна за прийдешню свободу
Таки більша земного життя.
Ще не знали вони долі Криму,
І "братерських" обіймів тісних,
Як Донбасу стріляють у спину,
Як вбивають заради утіх.
Знову "кача пливе по Тисині"...
Та чи все ми зробили для них?
=========
2015, роковини майдану.
смертельная игра идет без достижений,
они стоически, рискуя, тянут бремя
войны неправедной, не ждут вознаграждений.
Труд этот непростой, нелегкий и несладкий,
с востока «помощь братская» несется -
и в деревнях неистово кричат солдатки,
но он, взирая издали, не содрогнется.
Стальной и тусклый взгляд, лицо – ботекс вульгарный,
а зазеркалье млеет точно без сознания,
он главный на балу, безжалостный, коварный ,
в Гаагу всех их – заслужили наказание.
Какого там числа победный шаг, последний?
кровавая тропа должна! здесь оборваться.
Мы, с божьей помощью, очистим наши земли,
Над ними флаг наш будет гордо развеваться.
Сегодня Украина в большой опасности, но ¬¬я верю в нашу победу, потому что на нашей стороне правда.
Мы, крупнейшая страна в центре Европы, потеряли в борьбе за независимость миллионы человеческих жизней. Принудительная коллективизация и раскулачивание, голодомор, расстрелы 1937 года, миллионы погибших в годы второй мировой войны, освенцимы и гулаги, смерти Героев Майдана и тысячи отдавших жизни за независимость Украины в необъявленной войне с Россией – не дают никому права опускать руки, капитулировать.
Я верю в нашу молодежь, верю в здоровые силы нашего народа, верю в будущее Украины, верю в победу.
Твердим занудно: Молодежь - не та,
Их пофигизм и равнодушие достало.
Мол, не присуща юным душам красота,
Им о высоком мыслить не пристало.
Когда они стряхнув кошмарный сон,
Наивно веря в демократию страны,
Пришли на площадь под Софии звон,
Как власть скривилась: Нам вы не нужны!
И души в кровь, и сапогом в сердца,
Дубинками с размаху, чтоб больней.
И брат на брата... Есть приказ «отца»,
Что "возлюбил" народ свой всех сильней.
.....................................................................
А на Майдане ёлка так и не стоит,
Там хороводят люди в чёрных касках.
Ну почему же сердце ноет и болит?
И отчего добро сильнее только в сказках?
написано в 2014 году.
А в Михайловском звоны звонят,
Скорбно свой высекая стих -
Украина моя хоронит
Больше ста сыновей своих.
Монастырские стены стонут,
Боль сползает слезой свечи,
И склонились в углу иконы
Перед сотней святых мужчин...
Здесь растерянно кружит ветер -
Все не может никак понять:
Как их вырвать из лап у смерти -
Рвется силой с земли поднять.
Неподвижным застыли строем,
Никогда им уже не встать...
Сколько пало таких героев -
То уже небесам считать.
В этот миг за стеною храма
Смерть уводит парней с собой...
А, седея от страха, мамы
Сыновей отправляют в бой...
До Дня Гідности та Свободи
🇺🇦 УКРАЇНА
Хотіли Україну потоптати,
Але вона піднялася - жива!!!
Сказав Кобзар народу - повставати!
І до сих пір живуть його слова!
Хай Заповіт Шевченка не загине,
Ми йдем за Волю і за Правду з ним!!!
Бо Україна стане на коліна
Лиш перед Богом! Більш ні перед ким!
Тримаймось, Браття! Крикнемо щосили!
Хай не керує нами різний "зброд"...
Ми разом всі - велика й грізна сила!
Яка і називається - Народ!!!
Прийшла пора всі ярма поскидати,
І руки без кайданів піднести!
Ми будем разом до кінця стояти! -
БОРОТИСЬ! ЖИТИ! і ПЕРЕМОГТИ!
✍️ Інтернет
| Большое спасибо. Очень
хорошо передано
настроение. Лайк.
Дальнейших творческих
удач. Надеюсь, что в стихе речь идёт только об ЛГ. |
| Рецензия от: Чухнина Мария 2024-04-25 01:37:57 |
| Спс. Прямо "Портрет Дориана Грея", только наоборот. |
| Рецензия от: Чухнина Мария 2024-04-25 01:34:27 |
| Непоганий вірш, але мені чомусь здається що милуємося ми місяцем:" місяць на небі, зіроньки сяють", а луна - це акустичне явище, відлуння. |
| Рецензия от: Владимир Новак 2024-04-25 00:18:55 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |
| Мне любая музыка нравится если это музыка, а не какафония. (...) |
| Рецензия от: Мишигас 2024-04-22 10:30:06 |