Автор: Виктор Шпехт
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-11-12 22:16:36
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

РОЗУМ СВІЙ ВОНИ ВТРАЧАЮТЬ

Наші вожді і депутати,
Розум втратили  вони.
Ну, а хабарі  вимагати
Звикли всі бісові сини.

Все накрадене  ховають
Та погибель наче ждуть.
Батьківщину розкрадають –
В три горлянки жеруть.

Ну, а йому й відверто,
Що все вже до ліхтаря.
Так творить він уперто
Сам з себе такого царя.

Людям десять кроків
Обіцяв, буде  робити.
Вже після двох  років
Почав валюту красти.

І так багато обіцянок
Він людям надавав –
Та грошей й цяцянок
Всі п’ять років крав.

Електорат, що вибрав,
Тож взяв та й обдурив.
Свою працю  відбував
Лише в термін виборів.

Своїх “любих друзів”
Він в крісла посадив.
І кожен з таких тузів
Хапальні  розкрутив.

Рабство у свідомість
Людям  всім  вселив.
Він на  свою користь
Нас істотами зробив.

Це ж є свобода ваша,
І не всіх наших людей.
Це є піклування ваше
То лише за своїх дітей.

Та він не дав свободу
І весь народ страждає.
И як жебрак у бруду,
Людина тут виживає.

Більше двадцять років
Тут президенти вкрали.
Замість ось тих кроків
І людей вони обікрали.


Всю життєдіяльність
Людям  підривають.
Та й на їхню користь,
Всі бідні вимирають.

Та на сім мільйонів
Нас вже менше стало.
Думати за українців
Вже часу стало мало.

История cоздания стихотворения: