Автор: Виктор Шпехт
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-11-13 11:08:51
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ГРАДИЗЬК ПОЛТАВЩИНИ

Градизьк  Полтавщини –
Наш священний край.
А всім рибалкам сазани  –
Це людям просто рай.

Все дивлюсь на море,
А хвиля берег хлюпає
Та день і ніч тут риба
На гачок людям клює.

Тут стоїть гора Півиха,
Під горою широке море.
Пережили предки лиха,
Особливе людське  горе.

Край ти мій рідненький,
Тут завжди і вітер гуля.
Будиночок малесенький,
Це є наша скрізь земля.

Тут мої дідусь й бабуся
У війну маму рятували,
Як та звіряча зграя  вся,
Нашу молодь позганяли.

Та й  на далеку чужину
До німців відправляли.
А сини нашу Вітчизну
Й Градизьк визволяли.

І фашистів-звірів зграю
Немов всіх повимітали.
Від голоду в цьому краю
Наших селян  рятували.

Я людям  бажаю щастя,
Та кращої вам всім долі.
То и не жити вам життя,
Як всім рабам, у неволі.

Щоб усі ви, градижчани,
Бізнес добрий тут мали.
І між собою гідно жили,
Та заздрість не тримали.


Один одного тут в біді
Ви ніколи не залишали.
Та як потрібно, то тоді,
З лиха всіх  визволяли.

В чужому дворі та хаті
Нічого, ніколи не брали,
Як бува в своєму житті
Собі  дров не наламали.

І Градизьк не забували –
Та скрізь прославляли.
Щоб про діток подбали
І рідних жінок кохали.

А батьків своїх старих
Ви зроду  не  цурались.
І менше було вас сірих,
Та завжди й навчались.

История cоздания стихотворения: