Автор: Виктор Шпехт
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-11-14 09:59:40
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

СТАРИХ ОБКРАДАЮТЬ

Все, що було в силах,
Наші дідусі  зробили.
Країна  була  в лапах –
Та вони її звільнили.

А тепер стареньких
Наша влада  забуває.
В обіцянки, бідних,
Завжди вона  взуває.

Іноді й для бідного
Хліб й крупу дають.
Тільки після цього
Всі на них плюють.

Кожен Божий день
Старих обкрадають:
Все виводять в тінь
Та ціни піднімають.

Та іще всіх дурять,
Кожного купляють.
Й нестерпно ждуть,
Коли повмирають.

На фонд пенсійний
Грошей не вистачає.
В Кабміні головний,
Пенсіонерів ображає.

Хворих та нещасних
Їх бидлом називають.
Без підстав правових,
Всі вони страждають!

Якби тоді  так жили,
Та тяжко ви робили,
Ви б і старих ніколи,
Сучари не ганьбили.

Тут руками й канали
Ви зроду  не копали.
Як нелюди, не жили,
Та й землю не орали.

Голодних та немічних
В плуги не запрягали.
Не заставляли хворих,
Щоб плуги ви тягали.


Ви вугілля кайлом
В лавах не довбали.
Та на-гора  мішком,
Коритом не таскали.

Та як в лютий мороз
Шахтарі замерзали.
Антракоз та силікоз –
Про таке й не знали.

За малу провину вас
В тюрми не кидали.
Ну, а  зеки в той час
Вночі вас не зїдали.

Нашу Батьківщину
Ви всі її грабували,
На колінах Україну
Завжди її тримали.

Все, що ми створили,
Тут влади  розікрали.
Вони честь поховали –
Та й старих обібрали.

Всю свою ви совість
Вже давно пропили.
На свою ви користь
Й заводи розвалили.

Скільки ж вже ждати –
Нема, коли нам жити,
Щоб шкури не драти
Та вас задовольнити.

История cоздания стихотворения: