Автор: Микола Савка
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2024-01-09 13:12:07
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ДЗВІН

Дзвін калатав несамовито,
Здригалась матінка - земля.
Вогнем і димом оповиті
Село й навколишні поля.

Горіли церква і дзвіниця,
І небо плакало дощем.
А смерть на чорній колісниці
Везла нам горе, біль і щем.

Ховались разом люди й звірі,
Питання: "В чому їх вина?"
Нависли хмари темно - сірі,
А дзвін кричав усім:"Війна!"

Згоріла церква… Голі стіни.
Диміло спалене село.
Летіли й далі "ФАБ"и, міни…
Скрізь вибухало і гуло.

А дзвін, немов жива людина,
Про все усім розповідав.
Далеко голос його линув…
Дзвіниця впала, й він упав...

Упав, щоб потім знов піднятись,
Разом із церквою й селом.
Щоб з перемогою вітати
Добра над непомірним злом.

І знову буде він лунати
В недільний день і на свята.
І буде радість в кожній хаті,
Пшениці будуть і жита!
09.01.2024р

История cоздания стихотворения: