Автор: Микола Савка
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2024-01-27 10:12:22
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ВІР, КОХАНА

Чомусь завжди я бачу небо,
Там сяє зіронька моя.
Лебідко біла, я - твій лебідь,
Щаслива ти - щасливий я!...

Тебе я можу обійняти
Хіба що в мріях або в снах…
Розцілувати і кохати,
І  знов носити на руках.

Ми зустрічали разом ранки
І полум'яний сонця схід.
В очах твоїх були світанки,
І в них я бачив цілий світ.

Вишневі губи, темні брови,
Грайливі ямки на щоках…
Ти пахла квітами діброви
І тими, що ростуть в степах.

Та вмить змінилися всі плани -
І шкереберть пішло життя,
Коли у лютому, під ранок,
Почули ми сирен виття...

Тебе я знову обіймаю
У своїх мріях та у снах…
У думці відстані долаю
Й тебе тримаю на руках…

А так і буде! Вір, кохана,
На цій я виживу війні.
І знову буде наш світанок,
Як сад квітучий навесні!
27.01.2024р

История cоздания стихотворения: