Автор: Микола Савка
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2024-03-17 19:23:27
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ПОРЯТУНОК

Сіренький котик мокнув під дощем,
Збирався вже від холоду вмирати.
В маленькім серці смуток, біль і щем,
Бо, мов непотріб, викинули з хати.

На голод вже уваги не звертав,
Хотілося хоч трішечки зігрітись.
Ні лапок, ні хвоста не відчував…
Куди сховатись, де йому подітись?

Здавалося, це все… І буде край…
Закінчаться ось - ось його всі муки.
Душа за мить в котячий злетить рай,
Але хтось взяв його у теплі руки.

Немов дитя, до себе пригорнув.
Таке тепло було лиш біля мами.
Мабуть, від втоми міцно він заснув
Та іноді посмикував вусами.

Ой, мамо, що це? Щось палахкотить!
А очі бачать: поряд він з каміном.
І в мисочці смачненьке щось лежить -
Його на небі в цей день не зустрінуть.

Поспав, нагрівся, досхочу поїв.
Хазяєчка всміхалась - він помітив.
Для вдячності людських не знав він слів,
А став для неї просто муркотіти!
17.03.2024р

История cоздания стихотворения: