Автор: Микола Савка
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2024-03-25 10:15:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ДУБ

Прохолодний вітер лізе під сорочку,
Розкуйовдив разом неслухняний чуб.
Пелюстки квіткові  обрива в садочку,
Зупинив гуляку лиш крислатий дуб.

Дерево велике. Сила в нім могутня.
Він немало бачив на своїм віку:
Часом щось миттєве, часом - незабутнє.
Долю мав щасливу, хоч і нелегку.

У його дитинстві теж дув сильний вітер:
Часто гнув додолу, стовбурець тріщав,
Облітало листя, і ламались віти…
Хоч і потріпало, але все ж стояв.

Сильно било градом, сонце дошкуляло -
Він тягнувся в небо, набирався сил.
Пролетіли роки. Їх, скажу, немало...
Уляглись пластами, мов на землю пил.

Я сидів під дубом і дививсь, як вітер,
Попри намагання, в кроні затихав.
Хоч йому й вдалося десь зірвати квіти,
Та в змаганні з дубом шансу він не мав.

Мабуть, від безсилля ліз він під сорочку,
Розкуйовдив злюка мій русявий чуб.
Це йому не квіти обривать в садочку,
На заваді в нього став сторічний дуб!
25.03.2024р

История cоздания стихотворения: