Автор: Олена Бабак
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-11-21 15:11:00
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Переклад. Ліна Костенко. "Послухаю цей дощ..."

Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!

А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди –
я в маніях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих.

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю
І, може, це і є моя найвища сутність.


Послушаю-ка дождь. Подкрался и шумит.
То капелек забег, то хлюпает вода.
Еще лишь миг, лишь миг, всего лишь только миг,  
Но оглянулась вдруг, - прошли года, года.

А вот уже века. Все в вечность утекло,
В туманностях души, а, может, Андромеды –
я в маниях дождя, прозрачна, как стекло,
тех вспомню, кого нет, и всех живых проведаю.

Целую все леса. Спасибо скрипачу.
Сыграл он жизнь мою, и правда не упущена.
Я дерево, я снег, я все, чего хочу.
Знать, то моей души возвышенность и сущность.

История cоздания стихотворения: