Автор: Владимир Дубовец
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2023-12-02 09:38:58
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Ще не зіпсовані

Ще не зіпсовані…
Янголом, що нас уперто тримав.
Надто привабливим, скореним світом,
Що обіцяв нас урешті зловити
Та попри все не зумів, не спіймав.

Ще не зіпсовані…
Пристрастю, що додавала отрути
В наші світанки, дощі і надію.
Пилом свободи, що якось розвію
Тільки втомлюся свободою бути.

Ще не зіпсовані…
Шкірою надто чужого життя.
Словом, що хтіли але не сказали.
Холодом враз спорожнілої зали.
Сердцем, де все іще чутно виття.

Ще не зіпсовані…
Страхом, що рине в думки уночі.
Пристрастю, що, як маля невгамовна.
Склянкою, де то порожньо, то повно.
Раєм, куди нам віддали ключі.

Ще не зіпсовані…
Друзями, котрі втонули в брехні.
Тими, хто нам до сих пір небайдужий.
Небом, яке ми підняли з калюжі.
Власним невмінням сказати вам «Ні».

Ще не зіпсовані…
Хистом триматися за неживе.
Кров’ю, де було занадто іхору.
Вдачею, що надавала нам фору.
Пам’яттю, котра з нас маски зірве

История cоздания стихотворения: