Автор: Олег Крушельницький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-04-25 09:28:21
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ЗА ПОРОГАМИ ВІЧНОСТІ

Я не ходив за ті пороги,
де розливаються віки.
Там де є вічність — перемога,
де райдуг зоряні світи.

Де небо чисте та безкрайнє,
співає дзвінко соловей.
Поля цнотливі в оксамиті,
п'ють аромат п'янких ночей.

Де світлі усмішки щасливих
та не засмучених людей.
Немає хижих та зрадливих,
пустих — безжалісних очей.

Допоки серце в грудях б'ється,
любитиму все те, що є…
Колись - то доля усміхнеться,
колись Земля віддасть своє…

Не засівайте Неньку пеклом,
вогненним полем не піти!
Не обливайте Чисту брудом,
бо так прощення не знайти!

Вона і так давно полита —
гіркими чорними слізьми.
Та тричі горем оповита,
колючим дротом та кістьми.

Її потрібно шанувати
та перестати вже клясти!
Любов сердешну дарувати,
цілющу душу берегти!

История cоздания стихотворения: