Отсутствует

Автор: Олег Крушельницький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-04-28 15:37:07
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

СТЕЛИСЬ ДУША МОЯ

Стелись душа моя по травах,
стелись барвінком у садах.
Стелися листям по дібровах,
стелись росою на полях.

Нехай Господь обгорне душу
небесним — зоряним плащем.
Та й серце я омити мушу
весіннім — ранішнім дощем.

Воно остигне та нап'ється,
а згодом трохи помовчить.
Коли позвуть воно заб'ється,
коли скалічать - затужить.

Стелись душа моя у горах,
стелись снігами на ланах,
Стелись світанком по пустелях,
стелись вітрами на морях.

Згріє Сонце моє тіло,
а вітер пам'ять освіжить.
Нехай Господь оберігає
та серце вічністю п'янить!

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 98

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 1.

Володимир Шатровський

Стелиться вона, Олеже,стелиться, з самого народження, а можливо ще і раніше

2020-04-29 10:26:19

Олег Крушельницький

:

2020-04-29 13:14:14

Олег Крушельницький

Душа моя не спала вічність,
Бо має пам'ять та не спить
І не забула слово гідність,
Тому тривожить і болить.

Вона не спить от того ранку,
Коли ударив перший дзвін
І засіяло все одразу,
Розсіяв промінь чорну тінь.

З'явились відстані, хвилини,
Галактик юних круговерть.
З'єднались зоряні хмарини,
Вогонь скував із лави твердь.

Все забуяло первоцвітом,
Посіло в просторі буття.
Лягає ніч і гасне світло,
А зранку знову б'є життя.

Гуляє вітер над полями,
Іскриться крапельки води,
Стрижі літають над ланами,
Весною дихають сади.

Нехай єдина в Бога віра
Довічно вертить неба вісь.
Та не здолає темна сила
Освячену небесну вись!

2020-04-29 13:40:43

Володимир Шатровський

2020-04-29 17:09:13

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений