Автор: Олег Крушельницький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-07-16 18:50:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Стоять стовпи на перехрестях долі,
не світить жоден вимкнутий ліхтар.
Періщить дощ — забракло парасолі,
в обличчя б'ють вогні зустрічних фар.
Земне життя, яке ти швидкоплинне.
Чому летиш, як потяг у пітьму?
Прийшли в буття, малим дитям — невинним,
Постійно б'єм коліна на шляху.
Та хоч би хтось, сказав, напевне досить.
Блукати всім по схибленим світам.
Схопила нас журба, а нині косить —
відав на розтин скривдженим вікам.
Нам в метушні бракує навіть світла,
яке постійно ллється із небес,
щоб радістю життя у серці квітло,
щоб кожен з нас, не вмерши вже воскрес!
История cоздания стихотворения:
Дякую, Лесю! Бог бачить і знає всі наші погані вчинки. А нам треба з великою обережністю та увагою ставитись один до одного! Тоді і наша душа залишиться чистою! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 15:47:50 |
Людо, привіт. Як ви? У мене добра звістка, чомусь дуже захотів поділитись з вами. Мене надрукували у Вінницькому Краю.) |
Рецензия от: Олег Крушельницький 2024-03-28 15:46:30 |
воно? |
Рецензия от: Серж Песецкий 2024-03-28 15:42:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |