|
Автор: израненная душа
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-02-17 14:26:53
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Прокинусь рано на світанні,
моє село солодко,ніжно спить,
дерева з вітром у коханні,
тихенько ловлять ту чарівну мить.
Ранкове сонце землю пестить,
голубить ніжно,як своє дитя,
гніздечко пташка знову мостить,
чекає на щасливе тут життя.
Обійми вітра я відчую,
думками знову в мрії полечу,
весни дихання лиш почую,
дивлюсь очима ніжно і мовчу.
Душа радіє і співає,
багато буде сонця і тепла,
самотнє серце не страждає,
назавжди там кохання і весна.
История cоздания стихотворения:
Дякую, Лесю! Бог бачить і знає всі наші погані вчинки. А нам треба з великою обережністю та увагою ставитись один до одного! Тоді і наша душа залишиться чистою! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 15:47:50 |
Людо, привіт. Як ви? У мене добра звістка, чомусь дуже захотів поділитись з вами. Мене надрукували у Вінницькому Краю.) |
Рецензия от: Олег Крушельницький 2024-03-28 15:46:30 |
воно? |
Рецензия от: Серж Песецкий 2024-03-28 15:42:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |