Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
Автор: Сергей Сонник
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-01-23 21:05:08
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Людиною без карми у нірвану
Втікаю від життів чужих людей,
Яким украв вогонь, як Прометей,
Там, на Олімпі — зняв зорю із неба,
Яка ясніша Веги та Денеба,
Була колись... Ледь жевріє зоря
І світло ллє, як пісню кобзаря,
Жаринкою вселенського багаття,
В якому мусив полум'ям палать я,
Та не палав, бо лід вогню — чужий...
Новий світанок — мрій моїх рушій
У день майбутній, світлий та прозорий,
Та не лечу, як птах, в його простори,
Бо винен краплю в людства океан,
Той, над яким божественний туман
Подібно хмарам з неба нависає.
В тумані все народжене зникає,
Та я не хочу зникнуть назавжди —
Життя подібне крапельці води,
Яка летить і падає в нірвану...
История cоздания стихотворения:
Вы можете поддержать автора донатом:
Приватні Банк
5168 7554 5700 3487
Прекрасное стихотворение! Браво, Сергей! Новых Вам творческих удач! |
Рецензия от: Сергей Андрейченко 2024-04-23 09:22:49 |
Крик души. |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-23 08:37:36 |
Замечательное светлое стихотворение! |
Рецензия от: Азинелло 2024-04-23 02:30:35 |
Мне любая музыка нравится если это музыка, а не какафония. (...) |
Рецензия от: Мишигас 2024-04-22 10:30:06 |
У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |