Глобальне потепління розважає...

А у нас тільки так, Сенілго, і ніяк інакше. Щиро дякую. Хай щастить!

Я і сам помічаю, що трохи закручено пишу, поже згодом навчусь виражати свої думки простіше, та зараз виходить тільки так... Щиро дякую Вам, Маріє, хай щастить!

Сергію, може й непотрібно висловлювати свої думки простіше? Творча людина висловлює свої думки оригінально,так, як відчуває. Головне, щоб був зрозумілий зміст, а не звалені в кучу різні образи з претензією на оригінальність.
Творчої Вам наснаги!

Погоджусь з Вами, Маріє, інколи моя творчість схожа на колаж, але навіть колаж це не просто купа всякої всячити, в ньому має бути логіка, ідея, образність... Головне аби споглядач (читач) зміг змалювати у своїй уяві те, що я хотів йому передати... І Вам творчої наснаги та гарного вечора!

Говорять, що треба сприймати світ таким, який він є, особливо тоді, коли змінити його не в змозі... Щиро дякую, Невтримний. Хай щастить!

Коли я "малюю", то використовую усі "фарби", які у мене є, таку особливість я помічаю за собою. А про Кобзона... Біблія спокійно осуджує зраду Хреста Іудою, наврядче цей гріх буде йому пробачений, тому не бачу нічого такого у тому, що нагадав про зраду Кобзона. Мертвий він чи живий, а зрада залишається зрадою... Щиро дякую за відгук. Хай щастить, Сашо! З повагою, Сергій.

Редактор виправив сподобалось на сподоболось.

Щиро дякую, Руслане, той клятий редактор (Т9) не одного Вас вже задовбав Приємно, що оцінили, хай щастить!

Щиро дякую, Томе... Так, асоціації в мене своєрідні, дядечку Фрейду сподобались би, міг би стати його найулюбленішим пацієнтом, та мені пощастило... Ніяких хмар (у множині) у моєму вірші немає, то Вам здалося. Вона там одна, та ще й чоловічого роду, саме тому я написав “Хмар” з великої літери, аби виділити (припустимо, що це його ім'я), та ще й уточнив, що то хлопчик, а не дівча. По яким ознакам я це визначив — не питайте, повірте на слово. За “гидке та металеве каченя” вибачайте, в дитинстві багато читав творів Ганса Андерсена, от і відклалося нашаруванням образів на мою уяву, яка з тих часів зазнала певної деформації. Про “потойбіччЯ” та “мріЯння” — соромно, але радує, що ніхто, крім Вас, цього не помітив — виправлюсь. Схема римування... так, там не зовсім abba, в оману вводять холості перший та крайній рядки — спишу на недостатню обізнаність у цьому питанні, що, в принципі, не дуже впливає на мої творчі потуги. Хочеться окремо подякувати за те, що не акцентували своєї уваги на моїх порівняннях місяця-молодика з обрисами п'ятої точки Кім Кардашьян (варто погуглити, бо сумніваюсь, що написав її прізвище правильно), та на вміння мого старезного вітру співати Кобзоном. Хоча, якщо чесно, саме Кім Кардашьян стала винуватицею народження цього вірша — хотілось про неї, а вийшло про глобальне потепління... Ще раз дякую Вам, Томе, за конструктивні зауваження, завжди буду радий бачити, увінчаного лавровим віночком, котика в окулярах з Вашої аватарки. Хай щастить!

В цьому вірші Ви не знайшли схеми римування abba тому, що не читали інші вірші, про це я говорила взагалі після прочитання всіх віршів Сергія.

Отакої, Сергію! Я все на січня думав – що то він, радикально визначившись у гендерному плані, "несе по небу хмар оригінальність"... А тут – окремий образ... Втім, Ваш Хмар – родич туманам, то ж не дивно, що читач недодивився.
"Гидке та металеве каченя" потрапило на око, бо нещодавно якраз освіжив у пам'яті, як розрізняти однорідні та неоднорідні означення. І один з шляхів – впхнути між означеннями "та" чи щось подібне й просмакувати, чи не дере горло. Якщо не дере – однорідні означення, а як зле – неоднорідні, як у Вас.
Кажете, варто погуглити? Погуглив... Дійсно, в певних ракурсах обриси на молодик схожі.
Так, там не зовсім "abba". Докину на те "простирадло":

01: 11 -! -- -! -- -!- . . . . . A : Глоба́льне потеплі́ння розважа́є

02: 10 -! -! -! -! -! . . . . . .b : Котя́чі згра́ї ко́жну зи́мну ні́ч,
03: 10 -- -! -! -! -! . . . . . .b : Не зрозумі́ють ті́ у чо́му рі́ч
04: 11 -! -- -! -- -!- . . . . . C : І ду́мають, що бе́резень на но́сі.
05: 11 -! -- -! -! -!- . . . . . C : Та сі́чень-невиди́мка вла́дний до́сі

06: 10 -- -! -! -- -! . . . . . .d : І повнова́жний лю́того зустрі́ть,
07: 10 -! -- -! -! -! . . . . . .e : Щоб вла́ду переда́ть в потрі́бну ми́ть,
08: 11 -! -! -! -- -!- . . . . . F : А ра́зом з не́ю всю́ відповіда́льність...
09: 11 -! -! -! -- -!- . . . . . F : Несе́ по не́бу Хма́р оригіна́льність,

10: 10 -! -! -! -- -! . . . . . .g : Бо я́сно з ви́ду – хло́пчик, не дівча́...
11: 10 -! -! -! -! -! . . . . . .g : Припле́нтав ве́чір. Зі́рка, я́к курча́,
12: 11 -! -- -! -! -!- . . . . . H : Проклю́нулась, шука́ небе́сну кво́чку.
13: 11 -! -! -! -! -!- . . . . . H : Пливе́ літа́к по не́бу, я́к в ставо́чку

14: 10 -! -- -! -- -! . . . . . .g : Гидке́ та метале́ве каченя́.
15: 10 -! -- -! -- -! . . . . . .g : Закі́нчилися по́хорони дня́,
16: 11 -! -! -! -- -!- . . . . . .I : А ні́ч ще й до́сі в ло́ні у приро́ди,
17: 11 -! -- -! -! -!- . . . . . .I : Щоб зго́дом народи́тись при́ наго́ді...

18: 10 -! -- -! -- -! . . . . . . j : Знов мі́сяць-молоди́к, як грубія́н,
19: 10 -! -! -! -- -! . . . . . . j : Нена́че о́брис по́пки Кардашья́н,
20: 11 -! -- -! -- -!- . . . . . K : Над о́брієм пови́снув соромі́цько –
21: 11 -! -- -! -! -!- . . . . . L : Уя́вою гуля́є, на́че ки́цька,

22: 10 -! -! -! -! -! . . . . . .d : Чия́сь душа́, знайо́ма со́тні лі́т.
23: 10 -! -! -! -- -! . . . . . .d : Старе́зний ві́тер, ви́бравшись у сві́т,
24: 11 -! -! -! -- -!- . . . . . M : Співа́є гу́чно зра́дником Кобзо́ном,
25: 11 -! -- -! -! -!- . . . . . M : Нена́че з потойбі́ччя – чу́тно дзво́ном

26: 10 -! -- -! -- -! . . . . . .n : Квапли́ве невдово́лення чиє́сь...
27: 10 -! -- -! -- -! . . . . . .n : Забру́днений у мрі́яння уве́сь –

28: 11 -! -- -! -- -!- . . . . . A : Глоба́льне потеплі́ння розважа́є.

Дякую, Томе, з гидким та металевим каченям розберусь, воно у мене стане гиденьким. Гарний розбір, бачу, що технічно вірш доволі непоганий. Хай щастить!

Щиро дякую за відгук, АКВа. Спершу вірш планувався зовсім про іньші речі, та кляте глобальне потепління взяло гору над моєю уявою. Гарного вечора і хай щастить!

Щиро дякую, Ніно. Хтось із відомих людей сказав: поет повинен бути трішки художником, а художник - поетом, це споріднені покликання. Приємно, що Вам сподобалось. Хай щастить!

На жаль, Тетяно, наш світ дуже швидко змінюється в екологічному плані і кожен із нас у цьому трішки винен. Чим раніше ми це усвідомими, тим краще, хоча... інколи здається, що змінити уже нічого не вийде і наступним поколінням лишається лиш пристосовуватись до тих умов існування, які будуть... Сумно, але... Щиро дякую, Тетяно, за відгук. Зимного настрою і хай щасть!

Кажете, "інколи здається"? Та ні, Сергію, то не здається, то так і є... Якщо ми з вами і посприяли, у якомусь сенсі, запуску цього процесу, то зараз вже зупинити його не зможемо, навіть за відмови від усього, що тому "глобальному потеплінню" сприяє, та виключного використання лише технологій кам'яного віку. Бо ТОЧКУ НЕПОВЕРНЕННЯ вже перетнуто.
А вірш, доречі, сподобався!

Чомусь згадалась думка про те, що ми лише гості на цій планеті, а ведем себе як господарі. Колись все стане на свої місця, на жаль... Приємно, що вірш сподобався, щасти Вам!

Щиро дякую, Галино, приємно, що Вам подобається моя творчість. Хай щастить!

Пралескі ўжо квітнелі, хаця студзень,
На клумбе пад домам, дзе я жыву ...

Щиро дякую, Анатолію, на жаль дійсність залишається дійсністю... Навзаєм!

Щиро дякую, Миколаю, гарний експромт у Вас вийшов. Скоро можна буде банани вирощувати, якщо так далі піде... Хай щастить!