ГЕРОЯМ КРУТ

Вони були герої! В нас на Донбасі теж герої стоять на захисти України. Це привито у сім'ї. А не як у Зе. Ці хлопці ніколи б не порівнювали батькивщину з повією. А ці блазнів, що пройшло до влади, як не поважало,иґтак і не поважає України....

Проникновенно, до глубины души... Спасибо, Сергей, за патриотизм! Слава Героям!!!

Вони були Герями, безумовно! І мі, українці, не маємо права забувати про їх самопожертву, здійснену в ім'я вільного майбуття своєї Батьківщини...

Твір достойний автора -
БРАВО

Колись у мене була одна з перших спроб писати українськю мовою, і навіть вірш

Загиблі під Крутами. Чи герої вони?

Люди, дії котрих були спрямовані на досягнення свободи свого народу, незалежності своєї держави і які віддали за це своє життя, безперечно герої. Те що їх дії, на перший погляд, могли бути невиправдані, недоцільні, безглузді, це вже друга річ. У кожного з нас, рано чи пізно, настає час, коли треба визначатися: чи жити сволотою, чи вмерти людиною. На цю тему є показова притча. Якось, взимку летів горобець в пошуку їжі, замерз, впав на землю, не маючи ні сил, ні волі летіти далі. Та йшов повз кінь і наклав на горобця купу теплого лайна. Горобець відігрівся, наївся, почув себе добре і на радощах висунувся з купи.Але тут, почувши гомін горобця, з’явився кіт і зжер його. Мораль: коли ти в лайні, але в теплі і є що їсти, сиди і не смикайся. Це мораль натовпу. Натовпу для свята зовсім не потрібна свобода. Коли ти комфортно відчуваєш себе в натовпі, то це твій вибір, який базується на рівні духовного розвитку твоєї особистості, яка є відповідальним суб'єктом волевиявлення. Що до вибору бути чи не бути? Ніхто не може апріорі відповісти на питання, як він чи вона вчинять,коли смерть чи смертний вибір зазернуть в очі їм чи їхнім близьким.
Колись ребе вирішив перевірити, що ввібрали учні з його вчення. Був один єдиний запит: що б вони зробили , коли знайшли гаманець з купою грошей.
Перший сказав: Я віддав би його. На що ребе відповів, що той звичайний дурень.
Другий сказав: Я залишив би його собі. На що ребе відповів, що той звичайний злодій.
Третій сказав: Я не знаю, але молив би Всевишнього, щоб дав мені сили вчинити добропорядно. На що ребе промовив: ,, Ти почав осягати мудрість,,.
Таку молитву, і взагалі будь яку, Всевишній може почути тільки через Христа, якого кожна людина повинна відкрити в собі. Такі героїчні події, які відбулись в бою під Крутами, надають поштовх для цього і сприяють розвитку особистості та усвідомленню жертовності, тому що і сама жертва і її прийняття повинні бути тотожні. Жертва приймається незалежно від того хочемо ми цього чи ні, а от усвідомити її, це справа нашої совісті, бо на усвідомлену жертву, а це дуже важкий тягар, у свій час потрібно бути відповісти адекватно. Як що щось існує в світі, то від того, віримо ми в це чи ні, залежить не його, а наше буття.

Тривоги, їм який є сенс
Цих почуттів не висловити словом
Та й слово не зачепить декаданс
І він не стане в горлі комом
Пекуча і нестерпна біль
Та вже слізьми нікого не повернеш
Тих, що землі української сіль
І на минуле очі не відвернеш.
Примарне, але досі тут
Роками мерехтить та не вщухає,
Звертається все, де ти, Брут
Та відповіді де, без зволікання?

Дякую Вам за вірш та Вашу думку. Вона багатьом обпікає долоні.

Достойні рядки вшанування пам'яті героїв, загиблих під Крутами.
Гарний патріотичний вірш-присвята.
Дякую, Сергію, будемо пам'ятати!

Всё так , а у нас , нинішня влада -
з "мальців" плекає не бійців
По програмі нової української школи , що ввель,
учитель не має права навіть ручки до рук взяти ,
якщо той не хоче, цирк , певно комусь вигідно , щоб в Україні дуболоми
зростали
Дякую , що освітили перших українських кіборгів
Всього найкращого