Автор: Юрий Мельничок
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-03-28 19:46:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ВИКЛИК ЛЮДЯМ

Багато можна говорити,
На різні теми пандемії.
Чи вдасться вірус зупинити,
У цей період ностальгії?

Яка мета, яка причина,
Невже Господь того хотів?
Звичайно ні, це все людина,
В яку Він вірив і терпів.

Терпів знущання над землею,
Терпів жорстокість до тварин,
Терпів гріховні наші дії,
Які вчинили без причин.

Терпіння Бога не є вічне,
Напевно це для нас урок,
Звісно не мені судити,
Бо теж накоїв помилок.

Але до чого ми дійшли?
І що залишимо по собі,
Нащадки будуть проклинати,
А ми перевертатись в гробі.

Це все жахлива правда,
В якій панує зло,
Воно шукає силу,
І в нас її знайшло.

Минеться з часом карантин,
І будуть всі радіти
З усіх куточків і частин,
На вулиці повибігають діти.

Можливо нас це щось навчить,
Дай Бог, почнемо цінувати,
І виправляти помилки,
Які могли все зруйнувати.

Можливі війни та стихії,
Можливі віруси нові,
Та не лишайтеся надії,
Змінити щось на цій землі.

Я вірю, ми зможемо,
Це виклик для всіх нас,
Здолаємо та переможемо,
Настане кращий час.

История cоздания стихотворения: