Автор: Стах Розсоха
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-09-13 20:37:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Я неначе у пустелі Гобі -
Тут важким здається кожний крок.
Я тобі кричу щосили: Пробі!
Тільки голос всотує пісок.
І немає ні кінця, ні краю -
Захлинаюсь у барханах слів.
Ще люблю, ще дихаю, вмовляю,
Доки серцем ще не спопелів.
Я із себе не роблю пророка -
Хай душа загорнута в бурнус.
Тільки знай, коли промчить сироко,
В серці зазвучить піщаний блюз,
Сонце піде плямами від сказу,
Встелить небосхил кривавий піт.
Ти збагнеш, можливо, не відразу,
Як згасає мотузяний гніт
Зоряних вогнів. Їх світло тмьяне
Промовляє, що не верне він.
В мареві минулого розтане
Одинак - пустельник-бедуїн.
История cоздания стихотворения:
Эдуард, стих на злобу дня. И нельзя даже на миг сомневаться в нашей Победе, это было бы предательством по отношению к нашим павшим героям. Спасибо за стих! |
Рецензия от: Геннадий Ронжин 2024-03-29 15:36:17 |
Танюшо, мої вітання
тобі. А вірш то який чудовий. Рада зустрітися знову. Творчого натхнення тобі, всього найкращого. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-29 15:32:25 |
Це просто неймовірно,
Громе. Давно не чула
нічого подібного. Слухаю
вже вдруге. Браво!!! Вірю, що знайдуться і слова, і виконавець. Треба тільки зачекати. Всього найкращого Вам від душі. Вражена Вашим талантом. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-29 15:25:16 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |