Автор: Федчук Евгений
Тема:Исторические стихи
Опубликовано: 2020-02-04 18:36:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

В холодній хаті у голодний рік...

В холодній хаті у голодний рік
Дитя мале з розпухлими ногами,
Голодним дням утративши вже лік,
Ледь шепотіло: «Дай скоринку,мамо!»
І скільки туги було у очах,
І скільки неприхованого болю.
Як помогти їй пережити жах,
Що випав на таку маленьку долю,
Не знала мати. Сил вже не було.
Якби ж то мала – віддала б останнє.
І взяти ніде – вимерло село,
Бо ж смерть ходила з вечора до рання,
Косила всіх – дорослих і малих,
Святий чи грішний,навіть не питала.
Десь скоро ступить і на їх поріг,
Який до цього часу оминала.
І мати,хоч вмирала і сама,
Із гіркотою глянула на сина.
Страшнішого для матері нема:
Дивитись,як вмира твоя дитина.

История cоздания стихотворения: