Звучить в моїй країні річ чужа

Дякую за підтримку. А, щодо москалів, то хіба лише в Україні вони не хочуть вчити українську. Та яку країну не візьми, вони там воду варять, бо вчити мову не хочуть. А москалі с" вялікой родіни" їх всіляко до того під’южують. Дякую.

Багато проблем(зокрема і мовна) закладені були ще століття назад політикою русифікації. І не люди в тому винні. Але хіба питання мови повинно роз’єднувати народ? Чи в нас більше проблем немає?

Я маю на увазі літературну українську мову. Я - етнічний українець, вільно розмовляю і українською, і російською, і суржиком, трохи англійською. Для мене нема різниці - хто ви, хоч негр, аби людина була хороша. Менше слухайте брехні про мовне питання в Україні. Його просто не існує. Ніхт о нікого не вважає людьми другого сорту. Це все в головах політиків. Але, без мови немає нації і держави. Чомусь люди, які їдуть жити до США, Німечини чи інших країн, зубрять їхню мову і не бурчать. А в нас вчити українську - проблема. Свого часу у Франції була проблема засилля англійської, німецької, французька мова занепадала. Лише жорстка політика уряду в мовному питанні зберегла французьку мову. Те ж саме скажу про Прибалтику.Ви можете говорити будь-якою мовою, але, якщо ви патріот України, то повинні знати (крім своєї) і українську. Який же ви тоді патріот? Я не про тих патріотів, які грають цю роль, а про справжніх, ідейних. Тому і хочу, щоб в Україні звучала все більше українська. І не через примус, а з доброї волі і при заохоченні. Може трохи сумбурно, але десь так. Дякую.

Доброго вечера!.Вы же сами этот вопрос и подняли...
В Канаде два языка, потому что ДВА народа. Причем тут Франция вообще, с эммигрантами, говорящими на ста языках?.. Прибалтика.. Хм..Там русских не любили и не любят, но это далеко не пример демократии и толерантности с своим же гражданам, но другой национальности, волею случая живущими там с "начала веков", образно говоря. Я вам говорю, что в Украине испокон веку! - живут ДВА народа, а не один!.. А то, что страна называется Украиной, и один народ - украинцы (национальность), так это говорит о том, что
эту ТЕРРИТОРИЮ, обозначенную гос.границами, так когда-то назвали, как и все прочие территории. При чем здесь население, которое в ней живет?.. Такие вот патриоты как вы, поднимают это вопросы, следуя крайне бесчеловечным и "не цивилизованным" амбициям политиков, которые такой неумной, мягко говоря, политикой и сталкивают лбами население страны. ДВА языка, государственных, а может, и три - должно быть в такой стране. И ничего бы страшного не произошло. Люди точно были бы не против. Но кто людей спрашивает там, в тех "верхах", которые забрались на верх при помощи денег и преступлений против своего же народа.

Доброго вечера!.Вы же сами этот вопрос и подняли...
В Канаде два языка, потому что ДВА народа. Причем тут Франция вообще, с эммигрантами, говорящими на ста языках?.. Прибалтика.. Хм..Там русских не любили и не любят, но это далеко не пример демократии и толерантности с своим же гражданам, но другой национальности, волею случая живущими там с "начала веков", образно говоря. Я вам говорю, что в Украине испокон веку! - живут ДВА народа, а не один!.. А то, что страна называется Украиной, и один народ - украинцы (национальность), так это говорит о том, что
эту ТЕРРИТОРИЮ, обозначенную гос.границами, так когда-то назвали, как и все прочие территории. При чем здесь население, которое в ней живет?.. Такие вот патриоты как вы, поднимают это вопросы, следуя крайне бесчеловечным и "не цивилизованным" амбициям политиков, которые такой неумной, мягко говоря, политикой и сталкивают лбами население страны. ДВА языка, государственных, а может, и три - должно быть в такой стране. И ничего бы страшного не произошло. Люди точно были бы не против. Но кто людей спрашивает там, в тех "верхах", которые забрались на верх при помощи денег и преступлений против своего же народа.

Якщо вже говорити про народи, то в нас живе не два народи. Куди ж ви діли татар, болгар, греків, гагаузів, євреїв і десятки інших? А вони ж тоді як? Що, не мають права на власну мову? В країні, де проживають багато народів повинна бути єдина мова спілкування всіх, хто тут проживає. І тут немає жодної політики. В Росії, до речі, теж проживає сотня народів і державна російська мова є обєднуючою. Щодо Франції, то питання мови там було підняти задовго до того, як її заполонили вихідці з колишніх колоній. Канада теж не приклад, тому що власне Канада і Квебек були заселені англійцями і французами відповідно. А державна мова там англійська. Мова ж зовсім не про те. Ви просто не хочкете чути іншої думки. Я ж не виступаю за негайну українізацію всіх і вся. Всі мови повинні співіснувати в державі, раз уже так трапилося. Але повинна бути єдина мова загального спілкування. І в кожної держави вона своя. І так має бути. Але прийти до цього ми повинні поступово, підтримуючи і заохочуючи . Якщо ви озлилися на націоналістів, то я до них великої поваги теж не відчуваю. І не слухайте дурниць, які мелять політики. У вас особисто були якісь проблеми з мовою в Україні? Не загальні, не те, що десь хтось говорить, а особисті.Я, наприклад вільно говорю російською з україномовними, українською з російськомовними і ні я, ні вони не звертаємо на це жодної уваги. Тоді до чого всі ці розмови про ущемлення? Я виріс на Запоріжжі, там суржик ще той? І що, хтось на це звертає увагу? Ні. Ми самі зациклюємося на питаннях, які не варті "виїденого яйця". А зманюють нас на це політики, яким гарно крадеться, поки ми чубимося. Воно нам треба? І, зверніть увагу, більшість населення на це вже не ведеться. Мовного питання у нас немає. І чужих народів у нас немає.Кожен, хто боліє за Україну, є патріот. А мова? З часом все стане на свої місця. Так що не ображайтеся. Нам , насправді, нема зовсім чого ділити. Ми ж з вами хочемо одного і того ж - жити в своїй незалежній державі. А про чужу мову - то ж не про звичайну російську мову, а про агресивну, брехливу, загарбницьку московську, яка і хоче нас з вами роз’єднати.

Ну так надо было и писать о захватчиках, но ваше произведение не о том, однако. А о самой речи, как таковой. Раз речь "чужая", то вывод один - и люди ЧУЖИЕ в своей стране. Этот вопрос, конечно, сложный, и не мне, глупой, не могущей разобраться подчас, (как и многим из нас, даже в своей семье), решать, как можно все это урегулировать. Но обидно, что твой родной, опять же таки, повторюсь, язык, называют чужим люди, живущие с тобой в одной и той же стране. Если бы я только могла, если бы это было для меня возможно, я бы давно уехала из Украины. Честно говорю, что никогда не чувствовала себя в ней "своей"... Не из-за "языка" или из-за "мовы", а потому, что как человек, я не нужна и не важна тем, кто "наверху", у власти. Как собакам, нам бросают они со стола сухие корки и обглоданные кости. И так было и в пресловутом "совке", но люди с шорами на глазах этого не видели, считая, что им хорошо было в том огромном закрытом от всего мира и огороженном колючей проволокой пространстве, так и теперь, когда люди думают, что их избранные ими вожди будут думать о том, как улучшить их жизнь. Знаю хорошо, что хорошо там, где нас нет. Но все равно очень жалею, что не решилась когда-то давно выехать туда, куда мечтала попасть всю жизнь, еще с самого детства. Когда о таком, возможно, еще никто и не мечтал из простых людей. По крайней мере, тогда бы знала, что никто мне ничего не должен, и то, что случилось, то результат моего собственного решения. И, если бы я оказалась ТАМ, в той далекой и чужой стране, то, конечно, я бы выучила язык, на котором в ней общаются люди. Но я выучила и здесь язык, на котором говорят украинцы по национальности, но мой язык здесь "чужой", хотя на нем говорит едва ли не половина населения многих регионов. Не знаю, сумела ли я выразить мысль, и поймете ли вы меня. Но, все равно... Я просто устала от ЭТОГО мира, где люди не слушают Бога. Знаю, что так и должно быть. Но тяжело это осознавать. Всего вам доброго, всех благ. Спасибо, что хоть не гоните... Это шутка...

По-перше, вірш написаний в далекому 2004. Тоді в Україні з українською мовою було дуже сутужно. По-друге, невже ви думаєте, що мені, україномовному в Україні легше живеться і я не хотів поїхати світ за очі. По-третє, я теж вивчив російську і недоліком це не вважаю. Повторюю, мова нас не розділяє, нас розділяють політики, які вже тридцять років гріють на цьому питанні руки і набивають собі кишені. Так що, як говорив кіт Леопольд: "Давайте жить дружно".

Вы не слышите никого, кроме себя... Я со всеми стараюсь жить дружно, но если мне говорят, что я чужая, то я понимаю, что это так и есть. Более не смею отнимать вашего внимания. Всего вам доброго, мира и добра.

Взагалі-то, в будь-якій державі світу чиновник зобов’язаний володіти державною мовою. Це не стосується простих людей. І, якби чиновники не "варили воду" і не колотили людей (бо їм ліньки вчити українську), то і питання про приниження російської не стояло б. Бо такого питання в Україні просто немає. Я вільно говорю і одною, і іншою і ще жодного разу не мав проблем. Дякую.

Я б сказав:"Хай живе Україна!" Нам чужого не треба. Дякую.

Я, взагалі-то не проти інших мов, але, вважаю, що в нашій державі українська мова повинна бути у пріоритеті. Інакше буде , як у Ліни Костенко : "Нації вмирають не од інфаркту, спочатку їм відбирає мову". Дякую.

Підтримую. У Ліни Костенко чимало влучних висловлювань про мову, сповнених болю та справедливого гніву. І хоч вони спонукають до здорового глузду, але не завжди почуті...

"У всіх країнах мови як мови, інструмент спілкування, у нас це фактор відчуження. Глуха ворожість оточує нашу мову, навіть тепер, у нашій власній державі. Ми вже як нацменшина, кожне мурло тебе може образити. Я ж не можу кроку ступити, скрізь привертаю увагу, іноді навіть позитивну, але від цього не легше. Бо в самій природі цієї уваги є щось протиприродне, принизливе. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються (...) Україна - це резервація для Українців. Жоден українець не почувається своїм у своїй державі. Він тут чужий самим фактом вживання своєї мови".
© Ліна Костенко

Щиро дякую. Єднаймося, у тому наша сила.