Автор: Федчук Евгений
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-02-16 16:30:03
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

В одній сім’ї жило-було два брата

В одній сім’ї жило-було два брата.
Здорові, гарні, гордість для батьків.
Однаково обох любила мати
І кожен з них її також любив.
Одного разу трапилось нещастя:
Один вертався пізно звідкілясь
І, як у нас буває досить часто,
На п’яну гоп-компанію нарвавсь.
З жорстокими побоями в лікарні
Він опинився після усього.
Міліція попрацювала гарно,
Зловила тих нападників його.
Аж ось і суд. І тут почула мати,
Як матері зловмисників отих,
Тих нелюдів взялися захищати,
Робити з них заледве не святих:
Вони і чуйні, добрі і слухняні,
Вони не здатні й муху зачепить.
А тут весілля. От вони і п’яні.
Ще молоді,зовсім не можуть пить.
Пішли гулять, нікого не чіпали,
Аж тут хлопчина. Ну, воно й пішло.
Вони самі такого не чекали.
Ну,трапилося. Ну, не повезло.
Сиділа мати й слухати боялась
І шепотіла: «І не сором вам.»
Виходить, в тому,що нещастя сталось
Її синочок винен чи не сам.
Як можна – її син, її кровинка.
Та він хороший. Це не те,що ці.
І він не здатен на погані вчинки.
До цього здатні лиш оці людці.
Суд розібрався. Винних покарали.
За все отримав кожен кілька літ,
Хоч матері приходили й прохали
Забрать заяву – мати була лід.
Пройшли часи і однієї днини
До неї знов міліція прийшла
І про її уже другого сина
Їй неприємну звістку принесла.
В компанії якихось лоботрясів
Зустріли хлопця п’яні уночі.
Лежить в реанімації тим часом
І стогне з болю, навіть не кричить.
Чека тюрма на сина в кілька років,
Якщо побитий не помре бува,





Бо суд тоді іще добавить строку.
В тюрмі і посивіє голова.
І мати кинулась – синок,її кровинка.
Та ж він хороший. Це ж не те,що ці.
Та він не здатен на погані вчинки,
До цього здатні лиш якісь людці.
Та він і чуйний,добрий і слухняний,
Та він не здатен мухи зачепить.
А тут говорять,наче був він п’яний.
Їм,мабуть,силою вдалось його споїть?
І мати бігла й довідки збирала,
Характеристики, хоч зразу прямо в рай
І матір постраждалого прохала,
Мовляв, заяву з суду забирай.
Давай владнаємо усе без суду.
Мій син хороший. Ну, не повезло.
В кінці кінців, ми люди чи не люди,
Навіщо злом відповідать на зло.
І дуже дивувалася,що мати
Не хоче, навіть, слухати її.
Невинних майже хоче покарати,
Мабуть, через амбіції свої.
Моралі в цій історії немає.
Її, напевно й не повинно буть,
Бо кожен світ крізь почуття сприймає
І іншого не хоче,навіть,чуть.

История cоздания стихотворения: