Нет статуса

Автор: Федчук Евгений
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-02-17 12:32:33
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

В долоні полум’я хапає очерет

В долоні полум’я хапає очерет,
Аж гоготить від задоволення такого.
Із димом, тріском посувається вперед,
Посмій хто стати на шляху у нього!
Аж тут назустріч матінка-ріка,
Вся посивіла, попелом укрита.
І враз спинилась полум’я рука,
Воно взялося на ріку шипіти.
Спочатку гнівно: го-го-го, мовляв,
З дороги, річко, відійди негайно.
Та раз-другий метнулось й гнів пропав.
Вже не кричить, а проситься благально.
Але ріка йому не піддалась.
Вогонь зопалу ще на ноги звівся,
Доїв останні крихти та й погас.
І тільки чорний попіл залишився.

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 64

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 3.

Всеволод

Усе вірно. Мусить же хтось заступити шлях Руйнівнику!

2020-02-18 11:15:17

Федчук Евгений

Де ж наша ріка ? Дякую.

2020-02-18 13:49:31

Сольвейг

Це дуже цікаво, образи живих істот, сподобався вірш.

2020-02-17 21:15:41

Федчук Евгений

Дякую.

2020-02-17 21:29:19

Лариса Гараган

Достеменна образна картина. Відчуваю цей вогонь. У мене також є вірш на цю тему - бачила, як палав очерет.
Горять очерета, горять очерета
Які вздовж берегів давно росли.
Сумує річкова забруднена вода
На згарищі, що сиве від золи.
Дякую, Євгене, гарний вірш.

2020-02-17 13:33:16

Федчук Евгений

Теж доводилося бачити. Дякую.

2020-02-17 13:54:46

Лариса Гараган

2020-02-17 16:24:42

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений