Автор: Федчук Евгений
Тема:Стихи о природе
Опубликовано: 2020-02-22 17:32:15
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Одинока груша над водою

Одинока груша над водою
Виросла наперекір всьому.
Вітер не дає її спокою
Все аби погратися йому.
Налетить зненацька з очеретів,
Пробіжить босоніж по воді,
Здійме хвилі і , уже на злеті,
В її віти вхопиться тоді.
Зашумить і затріпоче в листі,
Спробує зірвати й понести.
Не грайливо, силоміць розхриста,
Щоб якусь слабиночку знайти.
А вона вчепилася корінням
Вузлуватим в береговий схил
І мовчить. Хіба коли скрипінням
Видасть невдоволення. Та пил
Струсить йому прямо в його очі.
Ну, чого чіпляєшся, мовляв,
Але зовсім проганять не хоче,
Хоче, щоб іще позагравав.
А ріка  ревниво позирає,
Неспокійно хвилі в берег б’є,
Грушу усе більше підмиває
Та шепоче: «Не чіпай – моє!»
Вітер же пограється та й ходу
Далі очеретами шуміть.
Знов легенькі хвилі вкриють воду,
А деінде тільки зарябить.
Річка грушу залишить в спокої,
В очерети побіжить шукать.
Одинока груша над водою
Одиноко лишиться стоять.

История cоздания стихотворения: