Автор: Федчук Евгений
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-06-30 19:38:53
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Жила-була колись сім’я одна

Жила-була колись сім’я одна.
Дітей багато, але грошей мало,
Хоч мама дуже тяжко працювала,
А по роботі прала, прибирала
Та готувала їсти всім вона.
Утомлювалась, звісно – як же ні,
Тож на дітей і накричить, бувало,
Потиличники їм перепадали.
І на життя жалітись мама стала,
Мовляв, усі одноманітні дні.
Але якось задумалась вона:
Можливо, так негарно зовсім жити.
Хіба ж то винні в негараздах діти?
До мудреця зібралася сходити,
Бо думка напосілася одна:
Як мамою хорошою  їй стать?
Відтоді підмінили її, наче.
Вже про життя своє тяжке не плаче,
Хоч грошей не прибавилось, одначе,
На це увагу краще не звертать.
Слухнянішими діти не зробились,
Та менше стала лаять вона їх,
Частіше посміхалася до всіх,
Не крики діти чули, але сміх,
Отож часом здивовано дивились.
Раз в тиждень за покупками ішла,
З гостинцями для дітвори верталась.
Роздавши, у кімнаті зачинялась,
Веліла, аби діти собі грались
Й годину чимось зайнята була.
А діточок цікавість дістає:
Що ж там матуся у кімнаті робить?
І от якось вони зробили спробу
Та зазирнули до кімнати, щоби
Побачити, як… чай матуся п’є.
Цукерки шоколадні бачать там.
- А як же ми! – взялись разом кричати,-
А нам цукерки ти забула дати?!
- Тихіше. Я прошу не заважати…
Бо я щасливу маму ро́блю вам.

История cоздания стихотворения: