Автор: Федчук Евгений
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-06-30 19:39:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Ми в середньовіччі? Ну, хіба не смішно?
Ми, що запускаєм в небо літаки,
Продаєм ракети, зводимо заводи,
У Європу входим з легкої руки.
Є нам чим гордитись, є чим похвалятись,
Нашу Україну поважає світ…
Господи, про що я? Соромно зізнатись…
Думка, від якої ллє холодний піт.
Так, середньовічні, ниці і убогі,
Злякані й забиті владою катів.
Ми ще зовсім сонні, мляві й забобонні
І свободу знаєм лиш з рожевих снів.
Ми цураємсь мови, власної культури.
І для нас начальник – той же самий пан.
Нам, як милість, платять мізерну зарплату
І дають свободу, теж як милість нам.
Як дають, так можуть, звісно, і забрати.
Як дарма дісталось – що йому ціна?
Ні, свободу справжню треба здобувати.
Прокидайсь, Вкраїно, з вікового сна!
Ми в середньовіччі, коли вся Європа
До свободи шлях свій тільки почала.
Ми лиш на початку тяжкої дороги,
Битви за свободу проти сили зла.
Шлях цей дуже довгий,
довгий і тернистий.
Моїсей євреїв сорок літ водив,
Доки вмер останній раб серед пустелі,
Лиш тоді в Ізраїль він народ привів.
Ми серед пустелі наших душ незрячих.
Чи то потурнаки, чи блаженні всі.
Треба прокидатись! Треба підніматись!
Промивати очі в вранішній росі!
Та роса не виїсть сліпі очі наші,
Та роса розкриє їх і оживить.
І тоді берімось дружно до роботи:
Здобувать свободу, як Європа жить.
История cоздания стихотворения:
Сказати, що вірш мені
сподобався, все одно, що
нічого не сказати! Я в захваті! Дякую, Тетяно! З повагою , Таїсія. |
Рецензия от: Таисия Бадиленко 2024-03-29 17:01:10 |
Доброго дня, Наталя
Володимирівна! Держіть
переклад: КОРАБЛИИК Той ранок таким був немислимо свіжим, гойдались росинки вздовж стежки сильніше, а поблизу хвіртки цвіли маргаритки, і равлики грілись у ліжечку квітки. А тут, по калюжі, так легко, відважно в далекі краї плив кораблик безстрашно із аркуша ще не старої газети, в якій друкували поеми поети. І сонце яскраве, і вітер попутний вітрило оббризкали вмить перламутром, Світилися в серці відрадні надії, і ранок був свіжим, і купчились мрії. -- Де Ви, Наталочко Володимирівно? Відгукніться! |
Рецензия от: Лисич Валентина 2024-03-29 16:12:04 |
Така приємна подорож. А це моє Не промовляй "помовч, зажди"... Авторский переклад - "Не говорите мне, потом" Не промовляй "помовч, зажди". Ти Прометей в коханні - любий, У дотиках пульсують груди - Трояндами тремтять з жаги. Притулок пташкою знайти, Росою - проліском багнета. Здобуток бути назавжди З козацьким - альфа та омега. Ще вранці скелю віднайти Де провокують в мріях хвилі - Тотем* безодні на стриптиз - чи в тім пророцтво від Сивіли. В день судний скинути корсет - Коханий мій - геть забобони. Світ дивовижний без кордонів, Приникшим біля стоп Скарлет. Не промовляй "помовч, зажди"... *Тотем* - в данному випадку Посейдон. 22. 02. 2022. Не говорите мне потом Потоком чувств, скользящих мимо, Я женщиной хочу стать, милый, Цветущей розой за окном, Синицей в трепетной руке, Сверкающей росой... Стихией, Взрывной и павшей на рубеж, Исполненной казачьей силы. И полусонной на заре Прибой послушать говорливый. Концы ли в воду Пер-Лашез - О нас в пророчестве Сивиллы: В день судный скинуть на скамье С любимым все свои невзгоды - Сей жизни обнуляя коды, Распятых в жаждущей Скарлет. "Не говорите мне, потом"... |
Рецензия от: Сколибог Олег 2024-03-29 16:06:10 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |