Автор: Федчук Евгений
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-07-02 18:56:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

До Ворона був Сокіл прилетів

До Ворона був Сокіл прилетів:
«Я запитати щось тебе хотів.
От ти живеш, говорять, триста літ.
За довгий час устиг побачить світ.
Батьків моїх, дідів всіх пережив.
У чому твій секрет, мені скажи?»
«А ти зі мною поживи, як я,
То мудрість вся розкриється моя».
І стали Сокіл з вороном дружить,
І стали вдвох, немов ворони жить.
На гілку дуба всілись і сидять
Та про життя, про долю гомонять.
Та зголодніли, врешті, під обід,
Обом чогось поїсти тепер слід.
Вони неспішно в небеса знялись
Й шукати щось поїсти подались.
Аж раптом бачить Ворон: дохлий кінь,
Зрадів, почав туди спускатись він.
А Сокол слідом, хоча скільки жив,
Він падло ще ніколи і не їв.
Та Ворон сів, давай клювать мерщій.
Сів Сокіл поряд, клюнув раз-другий.
Зовсім не те, чого він так шукав.
Подумав трохи й Ворону сказав:
«Вже краще свіжу кров хоч раз попити,
Ніж падлом триста літ себе труїти».

История cоздания стихотворения: