Автор: Федчук Евгений
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-07-08 19:34:45
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Подарували королеві соколя

Подарували королеві соколя.
Віддав він ловчому, щоб той за ним дивився.
Той посадив його на гілку та возився
Із ним постійно, годував, ледь не молився,
Щоб сокіл гарний врешті був у короля.
Та час пройшов і виріс сокіл, як на диво.
Та от літати не навчився. Все сидить
На тій гілляці. Вже не знає, що й робить
Із ним той ловчий. Сам себе готовий вбить.
До короля пішов жалітися… Той живо
Віддав наказ: хто змусить сокола літать,
На того царська нагорода вже чекає…
А вранці встав – не вірить: сокіл вже літає.
- Хто ж це зробив те диво? – ловчого питає.
- Та селянин один… - Негайно його звать!
І запитав король у селяни́на то́го:
- Як ти зробив, щоб сокіл врешті-решт літав?
- Та я всього то лише гілку ту спиляв.
А, щоб не впасти, той літати і почав,
Так що немає в цьому дива ніякого.

Мораль проста тут: треба не сидіти –
Лиш як розправиш крила , то побачиш світу.

История cоздания стихотворения: