Автор: Федчук Евгений
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-07-09 19:46:11
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Здавалося: пройду собі та й тільки

Здавалося: пройду собі та й тільки
І, навіть, не погляну. Але ж ні.
Ледь підійшов, схотілося мені
На те усе поглянути настільки,
Що, наче, як не гляну, то помру
Чи то осліпну від такої муки.
Хотів було узяти себе в руки,
Бо зрозумів, що я даремно гру
Таку з собою, все-таки, затіяв,
Даремно самовпевненню піддавсь,
На свою силу волі сподівавсь.
Тепер стою, очей піднять не смію,
Бо розумію: гляну – то вже все.
Але і далі йти не маю сили
І відчуваю, наче, рветься тіло
Від протиріч, що у собі несе.
Чи витримаю, чи піддамся я
Оцій непередбаченій спокусі?
Душа у боротьбі пізнати мусить
Занадто самовпевнена моя.

История cоздания стихотворения: