Автор: Федчук Евгений
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-07-13 19:05:46
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Орда пройшла. Над сірим попелищем

Орда пройшла. Над сірим попелищем,
Що ще недавно звалося селом,
Літають круки. Вітер дико свище,
Поля позаростали бур’яном.
Орда пройшла. Спалила, зруйнувала
Все, що з собою взяти не змогла.
Живих ясиром у степи погнала
І там навік в чужину продала.
Нема кому хати відбудувати,
Нема кому прибрати бур’яни.
Привільно крукам в небесах кружляти,
Бо тут одні господарі – вони.
Було й минуло…Та часом, буває,
Як бачу нині поле в бур’янах,
Тривожна думка із глибин спливає:
Чи не з’явилась знов орда в степах?
Дивлюсь на небо – не кружляють круки,
Оті лихі супутники біді?
Дивуюсь: чом, як є робочі руки,
Земля ця не доглянута тоді?
Вона ж могла стількох нагодувати,
Скільком достаток принести у дім.
Хто дав їй бур’янами заростати,
Не золотитись колосом тугим?
Кружляють над землею чорні круки,
За ними слідом сунеться біда.
Забули ми, нащо нам Бог дав руки,
Бо в наших душах топчеться орда.

История cоздания стихотворения: