Автор: Федчук Евгений
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-08-01 21:15:28
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Вийшла заміж одна дівчина

Вийшла заміж одна дівчина,
Жити стала в його сім’ї.
А свекруха, лиха людина,
Діставати взялась її.
Що не зробить - постійно лає
І плітки по селу пуска.
Вже невістці життя немає,
Бо постійно їй доріка.
Як терпіння її не стало,
До торгівця прийшла тоді –
З батьком ще товаришували –
Хай поможе їй у біді.
-  Вже свекруха мене дістала,
Дам отруту якусь попить,
Аби клята скоріш сконала,
Щоб могла я спокійно жить.
Чи у вас є така отрута?
- Звісно-звісно. – той обізвавсь,-
Та все треба так провернути,
Щоб ніхто і не здогадавсь.
Дам отруту тобі, звичайно
Та умови у мене дві.
Смерть не буде її негайна.
Ще разом якось поживіть.
Будеш їй отруту вливати,
За півроку вона й скона.
Але маєш ти показати,
Що тобі як рідна вона.
Гнів в собі вкороти, небого,
Та навчись поважать її.
То й не буде підозр ні в кого,
Що то все справа рук твоїх.
Чи ти згодна? –  Та закивала.
Дав торговець отруту їй.
Підсипать потихеньку стала
В їжу те свекрусі своїй.
А сама не подасть і виду,
Стала скромна, немов ягня,
За своїми словами слідить
І скандалів не учиня.
До свекрухи, немов до мами,
Не перечить ні в чому їй.
І свекруха тепер так само,
Чого буть на невістку злій?
За півроку усе змінилось,
Помирило й з’єднало їх.
Вже свекруха усім хвалилась,
Що невістка – найкраща всіх.
Та, хоч пізно та спохватилась,
До торгівця бігом летить.
Каже: - Я була помилилась.
Ви свекруху мені спасіть!
Щоб вмирала вона – не хочу,
Вже як мама вона мені!
А торговець сміється в очі:
- Викинь думки оті дурні.
То все спеції – не цикуту
Ти свекрусі дала. В твоїй
Голові лиш була отрута,
Ти позбавилася її.

История cоздания стихотворения: