Автор: Федчук Евгений
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-08-06 21:28:42
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

За шумом дощу, що із дня іще лився

За шумом дощу, що із дня іще лився
Господар і стуку у двері не чув.
Аж поки хтось з вулиці не розізлився,
Став грюкати так, що й будинок загув.
Господар відкрив і уздрів чоловіка,
Що мула з поклажею міцно тримав.
Мабуть, нетутешній, прийшов Бог зна звідки,
Бо одіж незвичну для цих країв мав.
Та й заговорив було дивною мовою.
Щоправда, побачивши подив в очах,
Ураз перейшов до більш мови знайомої:
- Я гори здолав і пройшов довгий шлях.
Втомився й голодний. Пустіть ночувати.
- Ми раді тому, хто із миром прийшов.
Заходь. Дам поїсти і буде де спати…
На ранок вже сонце всміхалося знов.
Розсіялись хмари і гори аж сяють.
В дорогу чужинцю збиратись пора.
- Прощай, як віддячити, навіть, не знаю.
Від втоми і голоду просто вмирав.
Тримай ось за те! –  А що то ? – Золотії.
- Пробач, у краях наших того нема.
Навіщо предмети даєш мені тії?
- Бо ти мене в домі гостинно приймав.
Дав їсти і одяг ще й їжу в дорогу.
За те все добро тобі гроші даю.
Як дуже багато є грошей у кого,
То він найповажніший в нашім краю.
- Спасибі! У нас, бач, такого немає.
Але звичай мудрий, скажу я тобі.
- Прощай. – Нехай боги тобі помагають…
А вже за годину господар побіг
У дім коваля та став того прохати:
- Сто дисків зі знаком зроби родовим.
Мій син допоможе тобі малювати.
Тут бачиш, шановний, вся справа у тім…
І він розповів ковалю про чужинця
І звичай незвичний з чужих тих країв…
А скоро в цім краї свій звичай з’явився:
Якщо хтось комусь щось хороше зробив,
Той диск золотий брав зі знаками роду
І в дяку за те чоловіку давав.
Сподобався, видно, той звичай народу.
Хтось вдома тримав, хтось на шию чіпляв,
Аби всім «багатство» своє показати.
Не повні комори, хліви… і не вік -
А в кого тих дисків збиралось багато,
Той був найповажніший тут чоловік.

История cоздания стихотворения: