Автор: Федчук Евгений
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-08-08 19:16:47
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Був цар не в дусі – і таке бува

Був цар не в дусі – і таке бува.
Не знаючи, на кому б зло зігнати,
Він радника найпершого позвав,
Щоб ляпаса тому по пиці дати.
Не думаючи довго, той узяв
Й по пиці врізав раднику другому.
Міністрові він ляпас передав.
А що ж іще було робити тому?
Ну, і пішло. Говорять, що за день
Той ляпас обійшов був всю столицю.
І чулося по місту «лясь» та «дзень».
Й ходили люди пів червонолиці.
Увечері поволі ляск затих.
Найперший радник вже зібрався спати,
Але й перевдягнутися не встиг,
Як жінка залетіла до кімнати
І навідліг заїхала йому…
- Ти що? – А та не знає, що й сказати:
- Пробач, так в  місті робиться всьому.
Мені он дала ляпас моя мати.
А я ж не можу здачі їй давать.
Тут якраз ти під руку підвернувся!..
Задумавсь радник: - От такі дива -
То ж  ляпас мій до мене повернувся.

История cоздания стихотворения: