Автор: Федчук Евгений
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-08-09 19:59:30
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Жив в селі одному чоловік не бідний

Жив в селі одному чоловік не бідний,
Мав дочку єдину – вродливу і видну.
Ще була маленька, як померла мати,
Довелось самому батьку доглядати.
Він уже ж над нею, як ластівка вився,
Догоджав у всьому, на неї молився.
А виросла ж гарна, вправна і моторна
Та от тільки батько не пускав із двору.
Все чогось боявся. Як маленька бу́ла,
То щоб не втопилась, то щоб не продуло.
Виросла, а батько все, як із малою:
Не пускає з двору гуляти самою.
Якось вона батька звечора питає,
Та йому благально в очі заглядає:
- Пусти мене, тату, та й на вечорниці,
Хочу подивитись на гарного Гриця.
А батько їй каже: - Ти ж така гарненька.
Глянула б на тебе покійная ненька.
Що тобі до Гриця? Він тебе не вартий.
Тобі треба, доню, кращого шукати.
Час якийсь проходить, знов донька́ питає:
- Пусти мене, тату, де молодь гуляє.
На Івана хочу подивитись, тату.
А батько їй знову: - Він тебе не вартий.
Почекай, дитино, ти ще молоденька.
Ще до тебе прийде парубок гарненький.
Знову час проходить, знов пита дівчина:
- Пусти мене, тату, хоча би за тина.
Там Степанко ходить, може, хоч погляне.
Чи ж від того буде щось мені погане?
А батько своєї: - Доню моя рідна,
Нащо Степан тобі? Він же зовсім бідний.
Почекай ще трохи, не спіши, дитино.
Чи зустрінеш щастя, стоячи під тином?
Знову час спливає, знов дочка питає,
Знов благально в очі батьку заглядає:
- Пусти мене, татку, хоча би на призьбу,
Може, хоч хто-небудь мене заміж візьме.
Подивився батько на дочку вже сиву
Та й оплакав гірко її нещасливу:
- Прости мені, доню, без думки лихої
Я отак скалічив життя, доню, тво́є.
Я ж хотів, як краще, бажав добра лише,
Хотів твоїм щастям душу свою втішить.
Плаче гірко батько, дочка біля нього,
Обійма за плечі татуся старого.
Так вони й зостались – явір із вербою
Похиливши віти ген понад рікою.
Не калічте, люди, дітям їхню долю,
Не в’яжіть любов’ю молоду їх волю,
Дайте своє щастя їм самим дістати,
Щоб не довелося потім жалкувати.

История cоздания стихотворения: