Автор: Федчук Евгений
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-08-13 19:43:42
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Зустрілися безбожник і мудрець

Зустрілися безбожник і мудрець.
З насмішкою став перший говорити,
Що світ ніхто не здатен сотворити,
Що Бога не існує, накінець.
Мудрець не став перечити йому.
Лише сказав , що в гості зайде скоро.
І через пару днів в обідню пору
Прийшов і справді і приніс тому
Одну картину гарну в подарунок.
Безбожник так картині тій зрадів,
На неї із захопленням глядів,
На фарби бездоганні і малюнок.
- Це справжнє диво! Хто намалював?-
У мудреця допитуватись взявся.
- Ніхто не малював. – той одізвався,-
Шмат полотна в коморі був лежав.
На нім коробка з фарбами стояла.
От я учора йшов і зачепив
І фарби всі на полотно розлив,
Вони картину і намалювали.
- Ви смієтеся?! То не може буть!
Щоб все отак чудесно розлилося?
Тут без творця ніяк не обійшлося
Та ще і геніального, мабуть!
Погляньте, композиція яка?!
А глибина задумки, а деталі?
Ні, цю картину явно малювали.
Сама б вона не вийшла отака!
- От, бачите,- почув від мудреця,-
Ви і в думках не здатні допустити,
Що можна просто фарбу так розлити
Без задуму художника, творця.
А як мені повірити у те,
Що світ навколо виник сам собою,
Навколо гляньте – зроблено з любов’ю
Усе, що тут літає і росте.
Моря і ріки, гори і долини,
Уся краса неімовірна ця
Хіба б могла з’явитись без Творця?
А ви мені всього лиш про картину.

История cоздания стихотворения: