Автор: Федчук Евгений
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-09-21 19:23:37
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Один відомий колекціонер

Один  відомий колекціонер
Мав сина, що в мистецтві теж кохався.
Та ось конфлікт воєнний розпочався,
Призвали сина. Бій трагічний стався,
Де він отримав кулю і помер.
Товариша при тому врятував,
Витягуючи того з поля бою.
Був батько «вбитий» звісткою такою
І ледве вижив. Серце дало збої.
За місяць ледве він на ноги став.
Аж тут дзвінок у двері. Відчинив.
Якийсь юнак пакет в руках тримає.
- Добридень! – Хто ти? Я тебе не знаю!
- Я той солдат, хто дякувати має
За сина. Він геройски учинив,
Бо не лише мене порятував,
Витягуючи з того поля бою,
Він багатьох тоді прикрив собою.
Я свої рани тільки-но загоїв
Й приїхав, бо подякувати мав.
Ми досить часто говорили з ним.
Я знаю, як в мистецтві він кохався.
Я не художник, але я старався…
Пакет хапливо розбирати взявся…
Дістав портрет… Син, мов живий на нім…
Крізь сльози батько на портрет дививсь,
Не міг очей від нього відірвати.
- Я за портрета гроші можу дати!
- Ні, він за нього заплатив багато.
Я би за все життя не розплативсь.
На виднім місці той портрет висів.
Як приїздили глянути картини,
Він вів спочатку до портрета сина.
Для нього цінність то була єдина,
Дорожча, ніж оті картини всі.
За кілька років чоловік помер.
Колекцію він заповів продати.
І от зібрались звідусіль багаті
В передчутті щось визначне придбати.
Коли ж воно іще, як не тепер.
От розпорядник стукнув молотком:
- З картини «Син» торги розпочинаєм!
Хто яку ціну заплатить бажає?..
Із залу гул, мовляв, за дурнів має.
- Давай Ван Гога! – хтось кричить баском.
- Ми не мазню прийшли цю купувать!
Наш час і наші гроші поважайте!
Рембрандта і Веласкеса давайте!
А розпорядник: - Та, терпіння майте,
Спочатку має «Сина» хтось придбать.
Хтось би хоча б яку ціну назвав?!
- Я можу десять доларів! - озвався
Дідусь, який десь у кутку ховався.
Він все життя в садочку прокопався,
То ж все, що мав, те і пропонував.
- Хто більше дасть за цю картину «Син»?
- Давайте швидше й візьмемось до справи!-
Зал нетерплячий знов своєї правив.
- Віддайте та й закінчимо виправу!-
Із залу, навіть, закричав один.
Та розпорядник оком не змигнув,
Усе зробив, як він і мав робити:
Прохав три рази, ціну щоб змінити
Та змушений в кінці оголосити,
Що садівник картину цю здобув.
Зітхнув весь зал: нарешті, почалось!
Та розпорядник з-за стола підвівся,
На зал доволі дивно подивився:
- Аукціон на цьому закінчився!..
- Але ж…картини! – обізвався хтось.
- Шкодую… - Зал від люті аж трясе.-
Але умова власника єдина:
Лише тому, хто купить його «Сина»,
Повинні всі дістатися картини.
Хто має «Сина» - той отрима все.

История cоздания стихотворения: