Автор: Федчук Евгений
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2024-02-18 13:13:12
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Два сусіди жили у одному селі

Два сусіди жили у одному селі.
Один на свій город не ходив взагалі.
Хоч городу у нього найбільше було,
Мабуть, серед усіх на все їхнє село.
Хіба що навесні в землю щось покида.
Та все більше щириця росте й лобода.
Він не поле город, його не полива,
А нап’ється й селом ходить, пісні співа.
Зголодніє, то викопа щось на обід.
Йому кажуть: - Картоплю зібрати би слід!
Він порадників матом укриє на те,
Каже їм: - Навесні все одно проросте.
А сусіда його на городі і жив.
І садив, й поливав, і полоти ходив.
Хоч городу у нього і мало було
Та на ньому, неначе з води все росло:
І картопля, й томати, буряк, гарбузи,
І квасоля, і перець… Й на ринок возив.
Якось на той город, що п’яниця тримав,
Полосатий заморський жучок завітав.
Всюди яйця відклав, розплодився бігом.
І орда узялась до городу того.
Геть все листя обгризла, цурпалля стирчить.
- Вже нема чого їсти! Вмираєм! – пищить.
А без їжі орді тій і, справді, кінець.
Але де віднайти хоч один пагінець?
Та знайшовся між тих колорадських жуків
Один здохлик, який усім їм заявив:
- Я врятую всіх вас! Я вас всіх поведу!
Я для вас їжу свіжу і гарну знайду!
Всі за мною летіть!    Й подалася орда
На сусідський город, де і корм, і вода.
Як обсіли кущі! Як взялись пожирать!
Вийшов вранці сусід, а город не впізнать.
Полосатий увесь. Тільки плямкання чуть.
Коли ради не дать, весь город пожеруть.
Він цеберко вхопив, став жуків тих змітать
Та соляркою їх у цебрі поливать.
Але тільки змете, вранці кинеться знов,
А на листі червоно, неначе то кров.
Знов береться змести, наче всіх позбирав.
А уранці город полосатим знов став.
Бо плодяться жуки, їх мільйони, мабуть.
Лізуть, кляті і лізуть, жеруть і жеруть.
Врешті, засіб заморський на ринку купив,
Розчинив, як належить й город покропив.
А на ранок побачив – жуки всі лежать,
А живі на город, на сусідський біжать.
Та ж цурпаллям не можна наїстись одним.
Там від голоду, врешті й подохли вони.

История cоздания стихотворения: