Автор: Федчук Евгений
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2024-04-14 16:50:47
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Одного разу дроворуб якось

Одного разу дроворуб якось
Зронив сокиру в річку. Став та й плаче.
Господь явився, як таке побачив.
- Чого ти плачеш? Чоловік: - Та ось,
Сокира впала в річку і мені
Немає чим би гроші заробляти,
Не буде чим сім’ю прогодувати.
Господь  у річці пошукав на дні
І золоту сокиру дістає.
- Твоя?- питає. – Що ти, що ти, Боже!
Ця на сокиру на мою не схожа!
Тоді Бог йому срібну подає.
- Твоя? – питає знов. – Ні, не моя!
За третім разом дістає залізну.
- Твоя? – питає. – Звісно, Боже, звісно.
- Ну, що ж, за чесність обдарую я.
Бери всі три, раз ти порядний син…
Пройшло відтоді, може кілька років
І жінка дроворуба ненароком
Упала в річку.  Знову плаче він.
І знов Господь спустився і пита:
- Чому так гірко плачеш, чоловіче?
А в голосі у чоловіка відчай:
- Упала моя жінка в річку та
Не знаю, як її порятувать!
Бог подивився в воду, що там є
Й красуню раптом звідти дістає.
- Твоя? - у чоловіка став питать.
- Моя! – зрадів одразу чоловік.
Господь за те розсердився на нього:
- Ти здумав обдурити, хлопче, Бога?!
Та той і очі не відвів убік:
- Та, розумієш, Господи, в чім річ.
Якби сказав, що не моя дружина,
Ти б ще гарнішу показав дівчину,
Таку, що відірвати важко віч.
Я б сказав «ні» і ти б тоді дістав
Мою дружину і за чесність мо́ю
Велів забрати усіх трьох з собою.
А що би я з трьома робити мав?

История cоздания стихотворения: