Автор: Олександр Рожко
Тема:Шуточные стихи
Опубликовано: 2020-04-05 00:25:14
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Йшли два парубка селом
та й повз двір Микити,
бачуть, що у нього в хаті
та й вікно відкрите.
"Ей, пішли - кричать Микиті -
їсти з нами сало!"
Та мовчить чомусь хлопчина-
як язик забрало.
"То ходімо з нами - кличуть -
хоч горілку пити!
Знов мовчання -тож які тут
висновки робити?
Каже парубок другому:
"Знаю як тепер -
не хоче сала і горілки,
значить він помер."
Раптом голос із вікна
лине безпорадний:
"Та кохаюсь хлопці я,
будь воно неладне!"
История cоздания стихотворения:
08.03.2008
Гарна ця у вас альтернативна планета. Тільки боюся, що геть зледачіють люди та й вимруть, коли за них все роботи робитимуть. А вірш гарний. Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:47:38 |
Все робимо во славу Божу, і дякуймо Йому за все, що маємо! Дякую за вірш! Слава Богу за все! |
Рецензия от: Валентина Леушина 2024-03-28 16:47:20 |
Війни все одно колись кінчаються, навіть, столітні. А далі продовжується життя. Маємо жити, щоб не допускати таких помилок, що коштують нам стількох життів. Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:44:54 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |