Автор: Омбре
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2020-05-13 02:03:45
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Смішний мастак

Вчить нас історія, та дарма,
Хоч локшин тонни на вухах,
Крізь сльози й сміх регоче карма,
Цирк гастролює по верхах!

На голих гаслах без програми,
Не проти когось, проти всіх,
«Зе-феномен» прийшов до влади,
Наобіцявши повен міх.

Не обійшлось без серіалу,
Який транслюють день і ніч,
Й полізли враз із надр «кварталу»
Всі «школярі» на теплу піч.

Прийшли невігласи пихаті,
Ніби знаючі, й смартфонні,
Та от біда: застрягли в чаті,
В недосяжнім «позазонні».

Ще молоді, та якісь сірі,
Строкатий «Вавілон-базар».
Мов патріоти, та не щирі,
Що не забули свій карман.

Худі чи випещені, ситі,
З пивним відровим животом,
Можливо, челядь десь у свиті
Чи «хіпі» з гострим язиком.

Молодь нейтральна до тиранів,
Діждала свій «зірковий час».
Навчившись в коміків з екранів,
Тепер кепкує вже із вас.

Той в Раді спить, ті медитують.
Роблять все, що заманеться,
Моно-бездумно голосують,
Про наслідки ж не йдеться!

«Дурня трибунна», мов із пращі,
Як бумеранг чи як стріла,
Назад повернеться в «Зе-хащі»,
Всіх недалеких позміта!

«Нові обличчя». Мама, мія!
От тільки практика стара,
Патріотизм не «слуг» стихія,
Біжать туди, де більш «бабла».

Не всі такі лже-патріоти,
З когорти, правда, без вини,
Голосували не за квоти,
Але ж у меншості вони!

Тріщать по швах «зелені блоки»,
Ще «моноліт» не роз’єднать,
Забувши все, надувши щоки,
Нумо закони штампувать!

Куди йдемо?! Ось запитання,
Чи зло це «турбо» чи добро?
Чиї виконує завдання
Й коли ж закінчиться «кіно»?

Всі на виду, тож всі доступні,
Краще б не грали в «казино»,
«Зашквар» породжує наступний,
Згадайте «принцип доміно».

Впаде один, спіткнеться інший,
Враз рейтинг партій «підсіда»,
Хоч не завжди той «павший» гірший,
Та тягне вниз їх булава.

Ще й заважа «коронний вірус»,
Довчити трішечки «буквар»,
Патріотизм зашкалив мінус,
Розум затмарює «зашквар»!

Некомпетентність «запінилась»,
«Фейками» сходить в бутилях,
«Зелене сусло» задріжжилось,
Набравшись «градусів» та «блях».

«П‘ятій колоні» теж дісталось,
Наслухавшись «московських бліх»,
До влади «гниди» присмоктались,
Й тихенько пробують пиріг!

Війна ж заглавна «пандемія»,
Безліч смертей від «братських» куль,
«Вакцина» санкцій все ще діє,
«Прислуга» ж множить все на нуль.

Хочу спитати в депутатів:
«Як там на Сході? Є війна?!
Чом не йдетʹе до військоматів?
Мабуть, прийшли, а місць нема?!

Цінності сплутавши та цілі,
Чом не підставили плече?
Ви ж молоді, здорові, смілі,
Невже вас сором не пече?»

Зависши у Верховнім «барі»,
Пліткує «більшість» геть про все,
Немов торговки на базарі,
Для них війна не головне!

В мережах постячи билини,
Смакують каву й вергуни,
Не бувши там а ні хвилини,
Вони «втомились від війни».

«Чому не стали на коліна?
Чому війська не відвели?», –
Позаду вторить «рашна сила»,
Вбиваючи в ланцюг клини.
Лячно за те, що робить «вата»,
Бо їм байдуже до своїх,
Сидять в личині депутата
Манкурти, гірші від чужих!

«Ну, що, розумні, досміялись?
На кого скаржитесь тепер?
Платіжок й вірусів діждались,
Може, зіграєм в «КаВееН»?»

Розумні чули і все знали,
Рвучи стереотипи в хлам.
І знову гаджети вмикали,
Глибше вгрузаючи в «нірван».

Жінкам і старшим ще пробачу,
А от молодшим, мабуть, ні,
Тож лізучи в буду собачу,
Не пропонуйте це й мені.

Якби ми стали на коліна,
Не факт, що не було б війни,
Чи не була б тоді Вкраїна,
Окрайцем «Руської весни»?!

Стелилось рівно, та не склалось,
Коли в знаменнику лиш сміх,
В чисельник нишком затесались,
Брехня, хаос, «Оманський слід».

Читай-Те, думай-Те, знайомі,
Чий це проект: «Смішний мастак»?
Ми ж бо притомні ще, не в комі,
Або ж із нами щось не так!

P.S.
Хто нам страшніш: свої чи «східні»?
«Совкове братство» - чистий міф!
Тож будьте пильні, ворог спільний,
Не пустим розбрат на поріг!

История cоздания стихотворения: