Автор: Иванченко Николай
Тема:Шуточные стихи
Опубликовано: 2020-06-05 19:04:36
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Якось в неділю на рибалку я зібравсь.
Пляшка горілки, вудки і подавсь.
На березі сидів уже рибак.
Я підійшов, спитав його: "Ну як?
Давно сидиш? Що небудь уже є?"
"Сьогодні поганенько щось клює"-
Мені відповідає чоловік.
Розташувався я неподалік.
Закинув вудки і налив собі сто грам.
Сам буду пить, сусідові не дам.
Сьогодні риба зовсім не клює.
Зате у мене ще горілка є.
І наливаю ще і ще собі сто грам.
Щось дуже тепло стало вже ногам.
Знімаю я свої новеньки чобітки,
Хай ноги відпочинуть від ходьби.
Сижу я біля вудок на траві
І щось таке верзеться в голові.
Дивлюсь під очеретом на човні
Чи то рибак, чи то вже мариться мені?
Аж раптом із води щось виплива,
Вже показалась величезна голова.
Такої голови у риби не бува.
Таке страшне! Та що ж воно за мразь?
Я придививсь, це отакенний ось карась.
І він до мене прямо підплива.
Така страшна і морда й голова.
І вудкою мене по морді хрясь!
Я, як сидів, і в воду тільки лясь!
Вилазю весь в муляці і в піску
І бачу я картину ось таку:
Немає вудок, чоботів нема,
Нема чохла, немає рюкзака.
Буває ж іноді рибалка отака.
Стривайте, там же був іще й стілець,
Ну все, тепер мені кінець!
Мораль:
Як будеш на рибальці пить колись,
То краще із сусідом поділись!
История cоздания стихотворения:
Уважаемый Михаил, я с Вами не согласен, что в ней нет дивной красоты. Дивная красота - это как раз и есть доброта, скромность и безоружность. Пусть будет счастлива Ваша дочь. А это добавит Вам здоровья и вдохновения. Спасибо за красивое и искреннее стихотворение. |
Рецензия от: Лысевич Сергей 2024-03-28 17:57:18 |
Ха-ха! Отлично! Спасибо) |
Рецензия от: Бориса дочь 2024-03-28 17:52:06 |
Уважаемый Михаил, чувствуется, что Вы держите руку на пульсе природы. Спасибо за подаренное удовольствие от прочитанного. |
Рецензия от: Лысевич Сергей 2024-03-28 17:49:21 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |