UA
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Лана Шакула
Тема:Философская проза
Опубликовано: 2021-04-24 09:31:32
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Чудо Святого Владислава
Владислав Дворжецький народився 26 квітня 1939 року в місті Омську в творчій родині. Мама Влада,
Таїсія Рей, була балериною та хореографом, а батько, Вацлав Дворжецький, – театральним актором.
Після школи Дворжецький вчився в медучилищі, а потім служив на Сахаліні – на посаді фельдшера-
начальника аптеки медичного пункту полку. Влад чудово справлявся зі своїми обов’язками, бо був
серйозною та відповідальною людиною, а на дозвіллі організовував різноманітні заходи та вечірки –
намагався розвеселити товаришів. Прагнення радувати людей було притаманне Владу завжди, і недарма
його називали людиною-святом.
Восени 1964 року Влад повертається до Омська та учиться в театральній студії, а по її закінченні йде
працювати в омський драмтеатр. Але через півтора року він вирішує кинути театр та піти в геологи – його
перестали задовольняти ролі, репертуар, постановка…
І в 1972 році Влад скаже в інтерв’ю:
– Якби я не став кіноактором, то пішов би єгером у ліс або робітником в геологічну партію. Можливо,
професію міняти корисно. Завжди треба піти вчасно.
Зима 1968-1969 років стала вирішальним етапом в житті Дворжецького – він серйозно готувався до
роботи геолога, але саме в цей час йому запропонували роботу в кіно, і сталося це так. В 1968 році в
омський театр заїхала асистент режисера Наталія Коренєва, котра шукала антигероя для фільму С.
Самсонова «Кожного вечора об одинадцятій», їй порадили Влада, і вона взяла його фотографії.
І хоча у фільм Самсонова Дворжецький так і не потрапив, його фотографії побачили Алов та Наумов,
режисери фільму «Втеча». Вони одразу запросили омського актора на кіно-проби – він їм здався яскравим
представником антигероя. Таке враження від образу Влада складалося не тільки від його зовнішності, а й
тому, що він був сильною та незадоволеною собою особистістю – постійно прагнув до самовдосконалення.
Саме тому режисери вирішили дати Дворжецькому роль генерала Хлудова – найвизначнішого героя М.
Булгакова:
– Ми відчували у Влада такий потенціал, який не можна було розміняти на маленьку роль, його тема –
це тема сильної та глибокої особистості.
Дуже рідко акторам випадає шанс зіграти в такій масштабній картині, як «Втеча», а Дворжецькому
випав такий шанс, та ще й ключова роль. Робота над образом Хлудова стала найвищою вершиною в його
творчості – пізніше в нього будуть різні ролі, але такої грандіозної вже не буде ніколи, тому що і фільми
такі грандіозні не часто створюються.
Критики того часу писали:
– Головне відкриття фільму «Втеча» – це Владислав Дворжецький в ролі генерала Хлудова. Цей актор
грає з вражаючою силою, на грані людських можливостей. Він не просто грає, а неймовірно талановито
передає високу трагедію Совісті та Розплати.
– Владислав Дворжецький чудово зрозумів та відчув письменника Булгакова, в творах якого правда
подій та характерів часто вища за власне розуміння автора. Булгаков не описує битви революційні, він
показує битви внутрішні – битви, що відбуваються в душах людей, життя яких перевернула та зламала
революція. І артист Дворжецький талановито передав цю внутрішню битву – через муки совісті свого
героя, через його душевну драму.
Зразу ж після зйомок у фільмі «Втеча» Дворжецький блискуче зіграв злодія у фільмі «Повернення
«Святого Луки». В цьому детективі він зумів «переграти» досвідчених акторів – його герой вийшов
настільки яскравим та нестандартним, що повністю перетягнув на себе глядацькі симпатії. Пізніше Влад
скаже:
– На мене посипались пропозиції грати жахливих бандитів. А бандити мені не цікаві, я хочу грати
людину. Нехай таку, що помиляється, але людину повноцінну. Мені близькі та зрозумілі сучасники зі
складним духовним світом.
Згодом про Дворжецького та його незвичайний талант дізналися режисери всіх кіностудій країни, і
стали запрошувати в свої фільми. Але Влад до цих пропозицій ставився дуже обережно і згоджувався
лише на такі ролі, які зацікавлювали його своєю новизною. Зокрема, він мріяв знятися у Тарковського, і в
1971 році його мрія здійснилася – у фільмі «Соляріс» він зіграв пілота Бертона. І хоча актор вважав, що в
кіно його привів щасливий випадок, кореспонденти, які брали у Влада інтерв’ю, називали свої статті
«Закономірна випадковість» та «Закономірне везіння», звертаючи увагу на те, що у такого талановитого
та працьовитого актора інакше і бути не могло!..
Другим позитивним героєм у фільмографії Дворжецького став Ільїн – мужній романтик та
першовідкривач «Землі Саннікова». Цей герой був дуже близьким актору, адже він теж мріяв відкрити
щось нове та грандіозне. Саме так і сталося в його творчості, особливо, коли він грав мімікою та поглядом
– в цьому мистецтві він досяг таких професійних висот, що багатьом глядачам гра Дворжецького
здавалася магією.
В 1975 році Владислав створив образ капітана Немо – в однойменному романтичному серіалі. Роль
благородного Володаря підводного світу зробила Дворжецького ще більш популярним та перетворила на
улюбленого актора всіх поколінь.
Феномен Владислава Дворжецького полягає в тому, що він був Володарем Духу, і таких же Володарів
Духу він створив на екрані. Його коротке, але яскраве життя можна порівняти з Зіркою, котра 30 років
накопичувала енергію, а потім так яскраво палала, що через 9 років згоріла до кінця.
А для звезды, что сорвалась и падает,
Есть только миг, ослепительный миг…
Будучи за вдачею Володарем Духу, Дворжецький і людські почуття зображував відповідно – якщо інші
актори передавали трагедію земної людини, то Влад передавав трагедію Сина Божого. Гра Дворжецького,
зокрема гра поглядом, – це художні картини в кінематографі, які за силою почуттів можна порівняти з
шедеврами образотворчого мистецтва – картинами Андрія Рубльова, Леонардо да Вінчі, Михайла Врубеля.
Режисер Олександр Свєшніков сказав:
– Дворжецький був унікальною особистістю, унікальною в усьому – в житті, в творчості, в думках,
вчинках. Тільки такий Володар Духу, як він, міг створити на екрані Хлудова, Немо, Бертона, Ільїна. Його
особистість настільки велика, що не вписується навіть в ці дивовижні ролі, він все-рівно більше цих ролей,
глибше, незбагненніше. Саме його особистість, його душа притягувала глядачів до екрану, а не самі ролі.
Помер Владислав Дворжецький 28 травня 1978 року в Гомелі – від гострого серцевого нападу. В цей
день в місті була велика гроза – сама природа оплакувала Відхід Великої Людини.
Все життя Дворжецького можна сміливо назвати – ЧУДО СВЯТОГО ВЛАДИСЛАВА!!! В даному випадку
Святий – це високодуховна та надзвичайно порядна людина, діяльність якої благотворно впливає на всіх
людей. Влад мав таку сильну енергетику, що буквально зачаровував нею всіх оточуючих. В юності він
мріяв стати лікарем – він і став лікарем, але ДУХОВНИМ – чистотою своєї душі він лікує людей до цих пір!..
на фото – Владислав Дворжецький у виставі «Чудо Святого Антонія»
История cоздания стихотворения:
Вперше подібна стаття була опублікована на сайті «Мислене древо» в 2019 році
https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/HistCulture/MiracleStVladyslav.html
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 183
Рецензии
| Гарний сонет, особливо кінцівка. Дякую. |
| Рецензия от: Фома К 2024-04-27 09:45:51 |
| Влучно сказано. |
| Рецензия от: Фома К 2024-04-27 09:44:10 |
| Замечательное стихотворение, Михаил! Мне понравилось. Образно, поэтично, чувственно! Молодец! |
| Рецензия от: Юрий Тригубенко 2024-04-27 08:30:05 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |