Автор: Володимир Загоруй
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2020-12-14 19:08:56
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ДУША І ТІЛО

Сьогодні зраджую я душу...
Чи навпаки - мене душа?...
Блукаючи в думках, пишу вірша.
До сповіді я йти сьогодні мушу.

Не знаю сповідатись перед ким...
Четвертий келих терпкого вина...
Стоїть в очах підсліпуватий дим,
Наразі із душею йде війна.

В душі - то спека, то холодньо,
Вже день за обрієм закляк,
Немов поринув я в безодню,
Назад з безодні - вже ніяк.

Геть, фізики законів, писанину!
То гасять, то розпалюють вогонь,
В душі моїй, дощу краплини
Із неба переповнених долонь.

На ранок нишком ніч зітліє,
Та на листка засніженому полі
Покладе "Parker" крапку мимоволі.
Я все відразу зрозумію...

Промінчик вмиє підвіконня,
Торкнеться образів святих,
Я стану тихо біля них,
Про ніч забувши і безсоння.

В гріхах незлічених розкаюсь,
"Спаси мя, Господи, й сокрий",
З душею тіло возз'єднаю,
Поклавши хрест на них святий.

История cоздания стихотворения: