Автор: Константинополь
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2020-08-15 11:57:47
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ТЕМНА НІЧ

Темна ніч, тільки зоряне небо.
Наді мною мільярди зірок.
Чую вітер заплутався в вербах,
і гудить і дзвенить мов клинок...

Темна ніч, зникло місячне сяйво,
не розгледіти давніх стежин,
що вели нас у край життєдайний,
в світ щасливих й багатих родин...

Темна ніч над країною висне:
і страшна, і пуста, мовчазна.
Щось загрозливе в ній і зловісне,
відчуваю. Що далі, хто зна?

Ніч ворожа затьмарила розум,
і людські прохолола серця,
і занурила в метаморфози
плутанини буття і життя...

Темна ніч, цілий рік, неосяжна
споглядає, тільки зорі німі,
як б'ємося звитяжно, відважно,
вже сто років в кривавій імлі...

Тільки темрява нічки густіша,
більш задушлива аніж була,
все тому, що ненависть частіше
бенкетує у нас в головах,
все тому, що любові замало,
оселяється в наших серцях;
до землі, що тебе згодувала,
до родинного кола взірця...

Не ховаюсь від мороку ночі.
Не втечеш, скільки б верст не біжи.
Плач усюди, заплакані очі, бачу...
Сину Божий, допоможи!!!

Тільки дике, якесь, реготіння,
як знущання, луна звідусіль,
через нашу біду і безсилля,
і нестерпну, невичерпну біль...

Темна ніч. Темні люди. Задуха...
Полонили свободи вогні .
В'яже волю і ноги і руки,
найхоробріших наших синів...

Але що це? Горить видноколо?
То спалахує обрій вогнем,
І зникає пітьма поступово,
Попід блискавкою-мечем…

Вершник-лицар, мов зоряне небо,
Спалахнув світом тисячі Зір,
І розвіялась нічка по степу,
І з’явився Він всім на позір…

І здригнулися гори високі,
І у шторми збудились моря,
І загули вітри в різні боки,
То розвіяла мряку Зоря!

Вічний день, Сонцем радісно грає,
На барвистій родинній землі,
То у рідному, любому краю,
Знову щастя наснилось мені…

История cоздания стихотворения:

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884731