Автор: Константинополь
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2020-08-29 11:06:24
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

~~~ РЕВАНШ ~~~

Невже ж весь світ покине, знову, нас,
І відвернеться. Так не раз бувало.
Історія, осине, гостре жало,
Так болісно впивається ще раз.

Колотить серце, мов нічна дзвіниця.
Холодний вітер у розхристі груди,
Зневірою б’є, сліпо, звідусюди.
І спорожніли душі, мов криниці…

Нема води живої в них, пішла,
І вже, століттям суховій ворожий,
Тримає спраглі душі на сторожі,
Де смерчем вогняним кипить війна…

Ні, ми не вивчили з минулого урок.
Ми знов і знов, як діти помилялись.
Попереджав, тлумачив нам пророк;
Щоб ми боролися, ні, ні, не замирялись.

А ми не слухали, ми чубились, дрались,
Ми доборолись аж до того краю,
Там де себе ми вже не відчуваєм,
Забули все, від себе відріклись.

Наш сенс життя у сталій боротьбі.
Зі всіх боків оточені бували,
Як леви свою землю захищали,
До скону, що й не залишили собі…

Гримить, клекоче під нашим
Муром молода сваволя.
Час вбивчий, невблаганний
Свій розпочав рахунок.
До крові, болю, в груди, в скроні,
В серце б’є нас куля-доля,
Це мій останній спротив, -
Кріпосний провулок…

История cоздания стихотворения:

Друзі запрошую прочитати мій новий вірш "РЕВАНШ"...так я його назвав...ЦЕ спроба повернутися назад та пройти ще раз цей кривавий шлях, з вулиці Кріпосний провулок до
нашого часу...А що змінилося з того часу???
Ми стали сильнішими чи ні???
Що вдалося зробити і що ми втратили,
головне кого ми втратили???

Як це було...
Посилання: https://www.youtube.com/watch?v=AY9HJG-jL5Q
https://youtu.be/Osb8oC4gm20