Автор: Константинополь
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2021-07-21 22:27:29
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Дорікання повік

Дивись уважно,
слухай натовп сірий;
голодні пси, нікчеми і раби!
У вас забракло боягузи віри,
а зараз ти ллєш сльози на гроби?

Ти різав по живому Україну,
ти слину чорну бризкав на святе!
Ти той, хто зрадив, неньку Батьківщину,
блакитне небо й Сонце золоте.

Ти той, хто відхрестився від матусі.
Вона ж тебе принесла на цей світ!
Ти горлопанив – «росіяни друзі»,
після століть тортур і лихоліть.

Манкурт безбожний, виродку пихатий,
гучніш за всіх про «МИР» ти говорив,
і підпалив, батьківську, рідну хату,
і ворогів у рідний край впустив!

За що ж ти так ненавидів Вкраїну?
Вона ж тебе пригріла на грудях!
Якщо не любиш неньку Україну,
тоді один є, до Ростова, шлях.

А я залишусь на землі дідівській!
В душі зміцнився гурт переконань,
козацькій рід мій добрий український,
ніколи не погине, так і знай…

История cоздания стихотворения: