Автор: Константинополь
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2021-10-31 11:52:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

В країні непочутих голосів

Списи зламались. Вибили всі зуби.
Вже тягнемо, старий, як світ намет.
Поіржавіли на лацканах тризуби.
І не стріляє влучно кулемет.

Стискаєм кулаки, до болію, в кистях.
Під ллється, затуляє ясний зір.
Спекотне літо, та опадають листя,
Оголених і безсоромних душ і тіл.

Дзвенить як куля, тиша біля скроні,
Гучна, як грім – передвісником біди,
Краплиною дощу в твої долоні,
Заплакало на синові сліди.

І суховій роздмухав Гуляй поле…
Впустивши здичавілих зграї псів.
Малює доля оберегом коло,
В країні непочутих голосів…

Ще крок, і прірва. Шлях долаєш вгору.
Безсонь, поранений і втомлений куєш
Життєву правду, вчиш любов сувору.
Хіба що так ти мудрість віднайдеш.

Гостріть ножі! Освячуйте багнети!
Копайте шанці…Гей, зброярі, до справ!
Мастить скоріш іржаві кулемети!
Вам миру ворог вже ж не обіцяв.

История cоздания стихотворения: