Автор: Константинополь
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2022-08-02 12:29:24
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

До українців. Поетичне звернення. (задля підтримки бойового духу)

Ми не забудем ні Гостомель, ні Ірпінь
І не пробачимо ні Бучі, Бородянки.
Ми помстимось за тебе полонянка,
За твої сльози, за невгомонний біль.

Ми не пробачимо теракт в Кременчуку,
Ні вбивства на вокзалі в Краматорську.
Страху не маємо, - лише помститися жагу,
За душі в Харкові, Одесі і Дніпропетровську.

Ніколи рана ця, вже в нас, не відболить
І не загоїться, даремно щось пророчить.
Історія повинна нас навчить,
Хто бориться, той має шанс тут жить,
Хто все кидає, згодом, сльозоточить.

Народе мій, нарешті, зрозумій.
В нас є єдиний шлях перемагати.
Якщо нас знов підкоріть волі злій.
Ми будемо сто раз на день вмирати.

Народе мій, в останню мить, повір.
Любов до матері землі все переможе.
В звитяжній боротьбі, відступить лютий звір.
Лише палких серцями любить Боже.

Українці в нас місія ось ця!
В останній битві у кривавим герці
Буть що нести любов в своєму серці
Святого Духу, Сина і Отця.

Вкраїнці! Будьмо браття до кінця,
Всі разом, як одна незламна сила!
Згадайте Русь, - як боронила і хрестила
Твою праматір, твого праотця.

А зараз Україна в бій їде
Супроти кацапви і басурмана
Орда – нечиста сила смерть знайде.
В моїм краю, ще згадують Богдана!

Українці, в нас  місія, ось ця!
Себе та всю Європу врятувати.
Тому до справи браття, до кінця.
Бо народились ми перемагати!

До справи браття, вої, до кінця
Вклоняюся доземно вам солдати.

История cоздания стихотворения: